Етнографічні комплекси як каталізатори регіонального розвитку: досвід Чернігівської області

Анотація

Відбудова поруйнованої російськими агресорами суспільної інфраструктури, відновлення політичної, соціально-економічної та культурної активності на деокупованих територіях є нагальною потребою сталого розвитку регіонів і територіальних громад. У зазначеному контексті потужним рушієм розвитку місцевих громад може та має стати туристично-екскурсійна діяльність, зокрема така її органічна складова як етнографічний туризм. Актуалізується потреба у комплексному дослідженні функціонування етнографічних туристичних комплексів в умовах воєнного стану, їх фінансово-організаційного потенціалу як осередків місцевого підприємництва, збереження історико-культурної спадщини, посилення соціальної згуртованості та повоєнного розвитку громад. Метою дослідження є вивчення ролі етнотуристичних комплексів у сталому соціально-економічному розвитку територіальних громад на деокупованих територіях. Об’єктом дослідження є етнографічний комплекс «Соколиний хутір» як чинник збереження історико-культурної спадщини, розвитку туризму та краєзнавчої діяльності, а також стимулювання місцевого підприємництва. Предметом дослідження є діяльність суб’єктів етнографічного туризму на деокупованих територіях в умовах воєнного стану. Для реалізації мети використано поєднання якісних і кількісних методів: аналіз і синтез, статистичні методи, кейс-стаді та SWOT-аналіз. Проведений аналіз засвідчив, що «Соколиний хутір» функціонує як багатовекторний туристично-культурний комплекс, що поєднує етнографічну, музейну та підприємницьку діяльність. Зазначений комплекс забезпечує робочі місця, підтримує місцеве самоврядування, розвиває культурну ідентичність територіальної громади, сприяє збереженню та популяризації матеріальної та нематеріальної спадщини. Вперше здійснено комплексне дослідження діяльності приватного етнотуристичного комплексу в умовах воєнного стану з позиції оцінки критеріїв сталого розвитку. Проаналізовано ефективність культурно-підприємницьких практик у збереженні національної спадщини та підвищенні соціальної стабільності у територіальних громадах.