Динаміка чисельності болгарської етнічної меншини Північного Приазов’я у 1921-1991 рр.

Анотація

Досліджуючи процеси етнокультурного розвитку етнічної меншини, важливо враховувати демографічні зміни у її середовищі, що мають значний вплив на її здатність до збереження себе як соціокультурної цілісності. Метою нашого дослідження є прослідкувати демографічні зміни у середовищі болгарської етнічної меншини Північного Приазов’я у радянський період. 

У результаті дослідження виявлено, що упродовж більшої частини досліджуваного періоду спостерігається тенденція на зниження чисельності болгарської етнічної меншини у Північному Приазов’ї. До середини 20-х років зберігалася позитивна динаміка населення, однак вже наприкінці 30-х років було зафіксоване зниження чисельності болгар у регіоні, що продовжувалося приблизно до 50-60-х років. Перепис 1970 р. зафіксував деяке збільшення болгарського населення Запорізької області порівняно з попереднім переписом 1959 р., однак надалі чисельність болгар знову зменшилася. Причинами цього явища частково могли бути трагічні події першої половини ХХ століття (колективізація, голод 1932–1933 рр., репресії, Друга світова війна), частково – міграція болгар до інших регіонів (як правило, до великих міст) з метою отримання освіти та працевлаштування.

Окрім того, у досліджуваний період у середовищі болгар спостерігається стійка тенденція до урбанізації – якщо у 1926 р. близько 98,6% болгар регіону проживало у сільській місцевості (причому 96,6% – саме у болгарських селах), то вже у 1979 р. – лише близько 59%. Слід зазначити, що болгари, які мігрували до міста, фактично опинялися в інонаціональному середовищі, що прискорювало їх асиміляцію.

Станом на 1989 р. населення болгарських сіл у середньому зменшилося на 51,2% порівняно із 1926 р., що цілком укладається у загальну тенденцію зниження сільського населення по регіону. Паралельно з цим у них відбулося помітне зниження питомої ваги болгарського населення. Якщо у 1926 р. у половині болгарських сіл болгари становили понад 90% жителів, то у 1989 р. лише у 5 селах болгари складали понад три чверті населення, у той час як у третині сіл болгар було менше 50%, причому у двох селах вони взагалі не були показані серед провідних етнічних груп.