Михайло Драгоманов про наслідки порушення принципу розділення Церкви та держави

Анотація

У статті розкривається проблематика взаємин між Церквою та державою в соціологічній теорії Михайла Драгоманова та сучасній соціології. Зазначається, що в західній соціології релігії значну увагу приділяють розрізненню контекстів державно-церковних практик, які можуть бути сумісні або несумісні з демократією. Сумісною з демократією є така форма взаємодії між Церквою та державою, коли забезпечується захист релігійної свободи та релігійного самовираження усіх релігійних організацій та виключається дискримінація за релігійною ознакою. Аналізуються негативні наслідки порушення «принципу розділення Церкви та держави», описані у працях Михайла Драгоманова. Досліджуються соціокультурні ефекти втручання держави у справи Церкви на рівні суспільства: порушення принципу свободи совісті, переслідування за релігійною ознакою, примусове об’єднання релігій, міграція віруючих внаслідок репресій з боку держави. Наголошується, що порушення принципу свободи совісті сприяє формуванню нав’язаної та неавтентичної ідентичності особистості, зростанню релігійного конформізму та посиленню «категоріальної нерівності» в суспільстві. Наводяться й аналізуються соціальні наслідки релігійної дискримінації: зростання масової напруженості та масової фрустрації в суспільстві, конфліктне протистояння між різними церковними спільнотами, послаблення ефекту згуртованості. Демонструються негативні наслідки порушення «принципу розділення Церкви та держави» для тієї Церкви, яку опікує держава: ослаблення впливовості в суспільстві, відторгнення від неї інтелігенції та латентна атеїзація населення. Підкреслюється, що для нейтралізації цих негативних ефектів необхідне дотримання конституційного принципу розділення Церкви та держави. Робиться висновок, що відокремлення Церкви від держави має сприяти встановленню міжрелігійної толерантності та порозумінню в суспільстві.