Проблеми трансформації політичних інститутів після війни

Анотація

У статті здійснюється аналіз вірогідних трендів розвитку політичної системи України по завершенню російсько-української війни. Зазначається, що соціальні зміни завжди відбуваються під впливом як суб’єктивних, так і об’єктивних обставин. В умовах сучасного українського суспільства є очевидними такі опори для подальшої трансформації політичних інституцій: 1) українська ціннісно-ментальна традиція, 2) власний досвід демократичного розвитку останніх десятиліть, 3) поточний європейський імператив. Останнє означає, що Україна добровільно взяла на себе обов’язок відповідати Копенгагенським критеріям, у тому числі демонструвати стабільність установ, що гарантують демократію, верховенство права, забезпечення прав людини і захист меншин. Акцентується увага на тому, що у політичних колах України існує «план перезапуску держави», який зводиться до структурних змін у системі державного управління. Підкреслюється, що Україна потребує якісних змін у системі політичних відносин, необхідно усунути протиріччя між формою та змістом політичних інституцій. За сучасним політичним фасадом криються архаїчні практики, непотизм, східні методи утримання влади шляхом придушення опозиції, корупція в державному апараті і суто кримінальні практики. Зазначається, що війна не тільки руйнує, але й дає імпульси для розвитку через мобілізацію сил нації. Доводиться, що Україна має шанс для перезапуску політичних інституцій та закріплення нових структур, народжених війною. Особливу увагу треба звернути на інститут національного спротиву, який через рух територіальної оборони і добровольчий рух призвів до ситуації соціальної фільтрації, в результаті якої викристалізувалися прошарки людей, для яких суспільне благо є вищим, ніж егоїстичні інтереси. Робиться висновок про те, що після війни важливо не втратити енергію мас і використати патріотичний рух для розбудови політичних інституцій.