«Бути разом» в умовах пандемії: виклики соціальній згуртованості сучасного українського суспільства

Анотація

Статтю присвячено аналізу викликів соціальній згуртованості українського суспільства в пандемічних умовах цифрової опосередкованості взаємодій. З огляду на результати авторської якісної соціологічної розвідки, а також на дані вторинного аналізу результатів інших соціологічних досліджень та статистичних даних, досліджено феномен соціальної згуртованості в єдності трьох соціальних рівнів її присутності – макро, мезо та мікро. Зазначено, що здійснене дослідження засвідчило діалектичну природу соціальної згуртованості та протилежні тенденції її відтворення на різних соціальних рівнях – найближчого оточення, професійних спільнот та суспільства в цілому. Підкреслено, що в макросоціальній перспективі пандемія, з одного боку, стала «спільним викликом», активізувавши соціальну консолідацію на рівні інститутів громадянського суспільства; з іншого, – новою віссю соціальної нерівності, поглибивши локальні розбіжності та наочне усвідомлення різного ступеню «захисту» від кризових умов. Підсумовано, що цифрове опосередкування повсякденних взаємодій, що характеризуються дефіцитом співприсутності соціальних суб’єктів у просторі та часі, сприяє поширенню системної інтеграції у тих соціальних системах, для яких вона була раніше невластивою; що, у свою чергу, призводить до «замороженого» функціонування соціальних систем. Акцентовано на тому, що в умовах цифрової сучасності соціальні суб’єкти все частіше починають відчувати «цифрову самотність», зумовлену втратою співприсутності у фізичному часі та просторі та послабленням зв’язуючого соціального капіталу, що робить звичні моделі ідентифікацій менш стійкими та визначеними. Зазначено, що «зсув» концентрації взаємодій з різних соціальних кіл на рівень найближчого оточення, зокрема сім'ї, задає подвійний сценарій її відтворення чи то як простору цінностей згуртованості, найвищого рівня довіри, участі та соціальної захищеності, чи то як середовища продукування повсякденних конфліктів. Наголошено на актуальності подальшої концептуалізації нового виду капіталу – цифрового, який в умовах системної інтеграції соціальних систем «вводить у дію» інші види капіталу.