Ідеологія у фокусі критичного дискурс-аналізу Н. Феркло

Анотація

У статті використано два засадничих принципи соціологічного аналізу ідеології на початку ХХІ століття: принцип подвійної контекстуалізації М. Буравого та положення про дуальність структур і суб`єктів П. Штомпки. Застосування цих двох принципів дало змогу уточнити фокус авторського дослідження на перехресті множинності ідеологій та мультипарадигмальності сучасної соціології. Здійснено соціологічне осмислення трансформацій соціальної ролі ідеології у розвитку суспільств протягом кінця ХІХ – початку ХХІ століття, та виділено три її головні фази. Оскільки ідеологія є явищем багатовимірним, наведено можливості її концептуалізації у низці головних течій і напрямків соціологічного теоретизування та їхніх аксіоматичних ядер. Зокрема, акцент зроблено на урізноманітненні дебатів стосовно макро-мікро дихотомії у вивченні ідеології за рахунок збільшення інваріантності у трактуванні обох членів цієї дихотомії та визнання складного характеру структур і агентів, які мають об`єкт-суб`єктні характеристики. Наголошено, що у науковому річищі бракує соціологічної експлікації та концептуалізації такого бачення ідеології і відповідних йому методів емпіричних розвідок. Відтак аргументовано звуження соціологічної оптики до вивчення ідеології в межах соціально-конструктивістського напряму соціологічного теоретизування в його критичній версії. Оскільки сьогодні наголошують на важливості вивчення практичних аспектів ідеології та ролі її суб`єктів у суспільних перетвореннях, в рамках кластеру критичного дискурс-аналізу в якості головного методологічного джерела обрано напрацювання Н. Феркло. Виявлено евристичні можливості та межі використання теоретичних положень критичного дискурс-аналізу Н. Феркло для соціологічного пізнання ідеології як автономного дискурсу. На цій основі виділено основні характеристики дискурсу ідеології, а також апліковано основні положення критичного дискурс-аналізу до дослідження ідеології з особливою увагою до її суб`єктів та впливів на соціокультурні зміни. Внаслідок застосування цих дослідницьких процедур запропоновано підхід до вироблення концептуальної схеми соціологічного дослідження ідеології як окремого дискурсу, що враховує її об’єкт-суб’єктні характеристики та дозволяє дослідити роль агентів і реципієнтів у процесі конструювання та споживання ідеології, а також у трансформаціях соціальних практик та соціокультурних перетвореннях.