ІНКЛЮЗИВНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ДИСКУРСУ МУСУЛЬМАН В УКРАЇНСЬКИХ ЗМІ: ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Анотація

У статті узагальнюються дані дослідження дискурсу мусульман в українських ЗМІ з точки зору визначення їхнього інклюзивного потенціалу. Спираючись на теоретичні положення соціології щодо соціальної інклюзії, іншування, соціальної дистанції та дискурс-аналізу щодо зв’язку дискурсивного та соціального, концептуалізовані поняття «інклюзивний дискурс» та «інклюзивний потенціал дискурсу». Останній розуміється як характеристика впливу певного дискурсу про соціальну групу на можливість та умови  соціальної взаємодії з цією групою. Розглядаючи результати кількісного та якісного аналізу масиву публікацій українських ЗМІ про мусульман, авторки розкривають значення знаку «мусульманин», що впливають на соціальну взаємодію з цією групою, а саме: екстериторіальність, екзотичність, зв’язок з насиллям, катастрофами, нещасними випадками. Аналіз заголовків публікацій про мусульман вказує на соціальне дистанціювання від мусульман через такі механізми іншування, як «представлення групи як однорідної» та «відмова в суб’єктності». Виокремлені на попередніх етапах дослідження п’ять дискурсів мусульман в українських ЗМІ схарактеризовуються щодо їхнього інклюзивного потенціалу. В якості основного показника інклюзивності розглядається зближення дискурсів «ми-вони», що втілюється у подібності ланцюгів еквівалентності та логіки відмінності «ми»- та «вони»-дискурсів. Завдяки використанню цього інструменту доводиться, що дискурси «мусульманин-герой України» та «мусульманин – протестувальник» мають інклюзивний потенціал в українському суспільстві, натомість «мусульманин- терорист» та «мусульманин- жертва» не мають такого потенціалу. Окрім того, дискурс «мусульманин-вірянин» має певний інклюзивний потенціал.