ТЕОРЕТИЧНІ ВІСІ КОНЦЕПТУ СОЦІАЛЬНОЇ ЗГУРТОВАНОСТІ: ПЕРЕОСМИСЛЮЮЧИ ТВОРЧІСТЬ Е. ДЮРКГЕЙМА

Анотація

Робота присвячена переосмисленню наукового доробку класика соціологічної думки Е. Дюркгейма крізь оптику визначення теоретичних засад концепту соціальної згуртованості. Методологічна складність виконання дослідницького завдання зумовлена відсутністю чітко оформленого та визначеного концепту соціальної згуртованості в науковій спадщині Е. Дюркгейма, реконструювання теоретичних вісей якого потребує застосування соціологічної уяви та індуктивного методу. Актуальність такої дослідницької перспективи автор пов’язує з тим, що в більшості закордонних розвідок, присвячених вивченню феномену соціальної згуртованості, присутні обмежені згадки про Е. Дюркгейма як одного із фундаторів концепту соціальної згуртованості, а деколи наводяться неточні інтерпретації його поглядів. У статті визначено сім теоретичних вісей концепту соціальної згуртованості, представлених у науковій спадщині Е. Дюркгейма – однорідність/ диференціація, ціннісно-нормативний консенсус/ аномія, відсутність взаємодій/ постійність взаємодій, механічна солідарність/ органічна солідарність, співвідношення між індивідуальним та колективним, інклюзія/ ексклюзія, інтегрованість/ дезінтегрованість. Для кожної вісі автором визначено її змістове призначення та присутність на різних соціальних рівнях. Встановлено, що окремі елементи визначених теоретичних вісей є складниками моделей емпіричної операціоналізації соціальної згуртованості в сучасних закордонних дослідженнях, здійснених Дж. Чаном, Р. Бергер-Шмітт, Дж. Дженсон. Акцентовано на евристичності визначення Е. Дюркгеймом сутності соціальної згуртованості як соціального процесу, що має динамічну природу становлення та відтворення, потребує уникнення крайніх станів своєї реалізації (надпосилення чи нестачі) та має вплив на всі рівні соціального – макро-, мезо- та мікро-. Наголошено на визначенні класиком соціології практичної  значущості соціальної згуртованості як соціального феномену, що має превентивні властивості відносно широкого кола негативних соціальних явищ та процесів, що, на думку автора дослідження, робить концепт соціальної згуртованості евристичним не лише для наукового дискурсу, але й для соціальної політики сучасних держав.