Соціальний капітал спільнот українських мігрантів: теоретизації та досвід емпіричного дослідження

Анотація

У статті наголошується на малодослідженому аспекті явища зовнішньої міграції – функціонуванні спільнот мігрантів у приймаючих країнах. Обгрунтовується доцільність використання теорії соціального капіталу та теорії міграційних мереж як теоретико-методологічної основи відповідного дослідження. Розглядаються напрацювання Р. Парка, Дж. Коулмана, А. Портеса та конструюються основні операціональні параметри соціального капіталу спільнот мігрантів. Аналізуються параметри функціонування та трансформації соціального капіталу у двовимірному просторі автономності і ефективності. Запропонована авторська класифікація спільнот мігрантів за типом соціального капіталу. Виділені такі типи спільнот як: 1) низькоефективна високоавтономна спільнота; 2) високоефективна високо автономна; 3) високоефективна та низькоавтономна спільнота. Наводяться результати авторського експертного опитування представників спільнот українських мігрантів у країнах Євросоюзу, присвяченого трансформації соціального капіталу цих спільнот. Соціальний капітал мігрантських спільнот українців є «культурно об’єднуючим» (від англ. – bonding social capital), тобто спрямованим на збереження спільної культурної ідентичності українців за кордоном в умовах іншокультурного середовища. Мігрантські спільноти українців залишаються відносно гомогенними у вимірі культури, ідентичності та практик. Виявлено, що у контексті сучасних трансформацій явища зовнішньої міграції відбуваються зміни і соціального капіталу спільнот мігрантів. Циркулярний характер міграції на сучасному етапі несприятливо впливає на соціальний капітал спільнот мігрантів, їхній постійний склад зменшується, соціальні зв’язки послаблюються, знижується автономність спільнот і посилюється інтеграція мігрантів у приймаючі суспільства. Значна частка спільнот станом на сьогодні є до певної міри деінституціоналізованою.