Політична участь та мотивація до неї: евристичний потенціал соціологічних концепцій Донателли Делла Порти і Дрю Халфмана (порівняльна характеристика)

Анотація

Статтю присвячено окресленню потенціалу соціологічних концепцій італійського політолога і соціолога Донателли Делла Порти й американського соціолога Дрю Халфманна для аналізу політичної участі і мотивації до неї з метою визначення нового ракурсу для розуміння сутності політичної участі та чинників, за допомогою яких можна трансформувати залученість громадян у політичні процеси. В межах аналізу концепції Д. Делла Порти окреслено особливості організації соціальних рухів та мобілізації їх учасників в інформаційному суспільстві на основі виникнення горизонтальних зв’язків між учасниками соціальних рухів, заснованих на формуванні ідентичності, солідарності, колективних діях, демократичних інноваціях. Крізь призму теорії партисипаторної демократії описано особливості політичної участі громадян та процесу формування думок у зв’язку з функціонуванням комунікативних просторів з високою дискурсивною якістю. Акцентовано увагу на концепції політичного конс’юмеризму Д. Делла Порти, що окреслює евристичні можливості для вивчення політичної участі крізь призму політичного споживання та демонстративної поведінки, а також визначення факторів, які впливають на політичну участь (приналежність до групи, гедонізм, демонстрація певного образу життя тощо). У межах аналізу концепції американського соціолога Д. Халфманна крізь призму теорії інституційної політики розглянуто специфіку реалізації соціальної політики та впливу на неї громадян, успішність соціальних рухів в залежності від політичного контексту. Наведено аргументацію Д. Халфманна стосовно концептуальних переваг вживання терміну «політичний контекст» для визначення інституційних умов та факторів, сприятливих для політичної участі, та окреслено авторську позицію щодо доцільності використання терміну «політична можливість», у т.ч. з урахуванням інституційних, структурних та динамічних факторів політичної системи. Розглянуто інструменти, які здатні сприяти мобілізації учасників соціальних рухів, зокрема гротеск, що запропоновано Д. Халфманном, та мем як його аналог у сучасному суспільстві.