Метапорядок категорій vs/and метакатегорія порядку
Анотація
Стаття присвячена теоретичному дослідженню теорії як порядку виробництва цієї теорії на категоріальному рівні. Грунтуючись на історико-соціологічному матеріалі і концептуальному аналізі, автор досліджує на прикладі метакатегоріі порядку логіку розвитку соціології як науки. Аналізується ряд пануючих в соціології поглядів на питання абстракції і конкретики, емпірики і теорії, узагальнень і уточнень, універсалістської понятійності та партикулярної прикладності. Підкреслюється, що абстрагування, відбір і побудова метакатегорій є магістральним шляхом не тільки в «нормальних науках» (за Т. Куном), але і в науках, які можуть себе їм протиставляти, в тому числі і в різноманітних проектах соціології. Як приклад метамови аналізуються розробки Н. Лумана і акторно-мережевої теорії. Досліджуються шляхи впровадження в соціологію метакатегорій, їхнього абстрагування та ствердження. Виділяються три ключових джерела метакатегорій для соціології (саморух соціології, запозичення з філософії, вилучення з інших наук). Вводиться важливе розрізнення в соціологічному теоретизування метакатегорій, категорій і службових слів. Окремий акцент зроблено на аналізі того, як метакатегоріі практикуються в соціологічному дискурсі. Авторські гіпотези і попередні висновки перевіряються на матеріалі метакатегоріі соціального порядку в інтерпретації низки провідних соціологів-теоретиків. Для верифікації задіюються напрацювання П.О. Сорокіна, Т. Парсонса, П. Бурдьє та І. Гофмана. Висновується епістемологічна значущість метакатегорій для соціології і їхня роль в науковому порядку організації пізнання. Зокрема, автор доводить, що дослідження метакатегорії порядку дозволяє розітнути метапорядок категорій в теоретичній соціології. Порядок як одна з найбільш абстрактних, найменш забарвлених та методологічно ангажованих метакатегорій в цьому списку володіє високим потенціалом експлікації логіки розвитку соціології.
Завантаження
Посилання
Кун Т. Структура научных революций. Москва: Прогресс, 1977. 300 с.
Бауман З. Философия и постмодернистская социология. Вопросы философии. 1993. № 3. С. 46-61.
Лиотар Ж.-Ф. Состояние постмодерна. СанктПетербург: Алетейя, 1998. 160 с.
Давыдов А.А. Системная социология – социология XXI века? Социологические исследования. 2006. № 6. С. 20-25.
Луман Н. Тавтология и парадокс в самоописаниях современного общества. Социо-Логос. Вып. 1. М., 1991. С. 194-218.
Фейерабенд П. Против метода. Очерк анархистской теории познания. Москва: АСТ, 2007. 413 с.
Поступной А.Н. Преподавание социологии в Украине: состояние и перспективы. Вестник Харьковского национального университета имени В.Н. Каразина «Социологические исследования современного общества: методология, теория, методы». 2007. Выпуск 38. С. 140-146.
Бурдье П. Университетская докса и творчество: против схоластических делений. Socio-Logos’96. Альманах Российско-французского центра социологических исследований Института социологии Российской Академии наук. Москва : Socio-Logos, 1996. С. 8-31.
Гегель Г. В. Ф. Наука логики. В 3-х тт. Москва: Мысль, 1970.
Батыгин Г.С. Структурный функционализм Толкотта Парсонса. Вестник РУДН. Серия «Социология». 2003. № 4-5. С. 6-34.
Филиппов А.Ф. Теория систем: аутопойесис продолжается. Социологическое обозрение. 2003. Том 3. № 1. С. 50-58.
Хокинг С. Чёрные дыры и молодые вселенные. Москва : АСТ, 2017. 176 с.
Ерофеева М.А. Акторно-сетевая теория и проблема социального действия. Социология власти. 2015. № 1. С. 17-36.
Ло Дж. Объекты и пространства. Социологическое обозрение. 2006. Том 5. № 1. С. 30-42.
Окатов А.В. Типология и эволюция общества в социологической концепции Г. Спенсера. Вестник Тамбовского университета. Серия: Гуманитарные науки. № 2014. 2014. № 10. С. 32-39.
Гуц А.К. Квантовый подход к описанию социальной статики и социальной динамики Огюста Конта. Математические структуры и моделирование. 2016. № 40. С. 65-71
Парсонс Т. О структуре социального действия. Москва: Академический Проект, 2000. 880 с.
Голіков О.С. Фабрикація порядку. Знання в конституюванні соціального. Харків : ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2018. 592 с.
Фромм Э. Революция надежды. Навстречу гуманизированной технологии. Москва : АСТ, 2006. 288 с.
Парсонс Т. Система современных обществ. Москва: Аспект-Пресс, 1998. 270 с.
Парсонс Т. О социальных системах. Москва: Академический проект, 2002. 832 с.
Сорокин П.А. Причины войны и условия мира. Социологические исследования. 1993. № 12. С. 140-148.
Сорокин П.А. Человек, цивилизация, общество. Москва: Политиздат, 1992. 544 с.
Бурдье П. Homo Academicus. Москва: Издательство Института Гайдара, 2018. 464 с.
Гофман И. Ритуал взаимодействия. Москва: Смысл, 2009. 319.
Гофман И. Анализ фреймов. Эссе об организации повседневного опыта. Москва: ИС РАН, 2003. 752 с.
Бурдье П. Клиническая социология поля науки. Социоанализ Пьера Бурдьё. Альманах Российско-Французского центра социологии и философии Института социологии Российской Академии наук. Москва: Алетейя, 2001. С. 19-35.
