Мотивація до роботи: емпірична типологія та перспективи диференціації

Анотація

У статті аналізується мотивація до роботи як феномен суспільної свідомості, пов’язаний з характером участі індивідів у суспільному виробництві та їхнім місцем у соціальній структурі. Розкривається зв’язок між певним типом мотивації до роботи, соціально-економічним статусом та особливостями економічної етики, притаманними індивідам; визначається можливість аналітичного використання мотивації до роботи як показника місця людини в соціальній структурі. На базі результатів другої хвилі Європейського соціального дослідження (ESS) вводиться індекс ХоРоІн, що враховує комплекс ознак, пов’язаних з мірою забезпечення сприятливих для працівників умов праці в певній країні. Індекс включає показники розподілу робочого навантаження, доходу, безробіття, а також задоволеності працівників поточним місцем роботи та життям в цілому. Здійснюється порівняльний аналіз чотирьох країн з різними значеннями індексу (Україна, Португалія, Фінляндія та Данія) задля виявлення універсальних закономірностей, незалежних від локальноспецифічного контексту. Мотивація до роботи визначається на основі характеристик, які респонденти вважають тією чи іншою мірою важливими при виборі роботи. Надаються результати кластерного аналізу, який виявив різні типи мотивації до роботи, що мають впізнаваний профіль – графік розподілу середніх по групах. Підкреслюється, що склад та об’єм цих типів змінюється зі значенням індексу ХоРоІн, на основі чого формулюється висновок про зв’язок структури мотивації до роботи зі структурою зайнятості та нерівностей. Для аналізу зв’язку визначених типів мотивації з соціально-економічним статусом (за моделлю Е. Райта) та економічною етикою (за методологією ESS) використовується дискримінантний аналіз та метод дерева класифікації. Зазначається, що результати цих процедур свідчать про високу імовірність зв’язку між досліджуваними характеристиками, що носить не системний, а точковий характер, тобто виражається у взаємозалежності між окремими ознаками. Робиться висновок про перспективність подальших досліджень типу мотивації до роботи як фактора та індикатора місця індивіда у соціальній структурі.