Елена Александровна Якуба и Татьяна Ивановна Заславская: два взгляда на сущность социологии

Анотація

У статті розглядаються проблеми розвитку пострадянської, зокрема української, соціології. Наголошується на тому, що сучасна вітчизняна соціологія перебуває у кризі. Підкреслюється, що з накопленого нею наукового доробку суспільство використовує тільки малу його частку. На думку автора, це є наслідком вибору методологічних засад розвитку соціології, що відбувався у 80–90-і роки минулого століття. Тоді на пострадянському просторі активно застосовувались два варіанти соціологічної методології дослідження суспільства, які умовно можна назвати варіантом професора О. О. Якуби та академіка Т. І. Заславської. Перший орієнтувався на вивчення соціуму як цілісної системи, законів його функціонування та розвитку. Другий, що репрезентував позицію західної соціології, акцентував увагу на вивченні окремих елементів, процесів, аспектів життєдіяльності суспільства. Наголошується на тому, що для аналізу суспільства як цілісного організму цей варіант абсолютно непридатний, про що автор статті писав ще в 1988 році. Обмеженість західної соціології, з погляду автора, зумовлена тим, що з ідеологічних причин вона була вимушена відійти від цілісного вивчення суспільства. Внаслідок об‘єктивних причин, розвиток соціологічної науки на пострадянських теренах відбувається за варіантом Т. І. Заславської. Це призвело до того, що вітчизняна соціологія так і не стала наукою про суспільство, затребуваною самим суспільством. Акцентується увага на тому, що вихід української соціології з цього глухого кута полягає у поверненні до якубинського варіанту розуміння соціології, що базується на ідеї про цілісність суспільної системи та покликаної її вивчати соціології.