Принцип «нерівної рівності» Г. С. Сковороди як філософська основа практичної соціальної роботи

Анотація

У статті висвітлюється сутність актуального в реаліях сьогодення принципу «нерівної рівності», розбудованого видатним українським мислителем XVIII століття. Доводиться, що зазначений принцип у XXI столітті слід усвідомити як філософську основу однієї зі стратегій розвитку соціальної роботи, спрямованої в цілому на підвищення якості життя людей в умовах соціальної нерівності. Аналізується й концепція «сродності», «сродної праці» Г. С. Сковороди, знайомство з якою дозволить клієнту соціального працівника усвідомити свою значущість у процесі реалізації власного внутрішнього покликання. Акцентується увага на спрямованості діяльності соціального працівника на гармонізацію відносин у системі «людина – суспільство». Услід за Г.С. Сковородою ставиться наголос на зв’язку людини з Богом. Підкреслюється, що внутрішній потенціал кожної людини за її власним бажанням може перетворитися з потенції на акт. Відзначається, що актуалізація внутрішніх можливостей людини сприятиме її розвитку та наближенню до стану щастя, в який здатний поринути кожний, усвідомивши особливості своєї природи та покликання. Обґрунтовується роль соціального працівника в процесі усвідомлення його клієнтом сенсу власного життя та відкритих горизонтів, що постають перед кожною людиною без винятку.