СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНА РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬ ГОСПОДАРЮЮЧИХ СУБ’ЄКТІВ У КОНТЕКСТІ ІНТЕГРАЦІЇ ЦІЛЕЙ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Анотація

У статті розглянуто роль Цілей сталого розвитку (ЦСР) у формуванні соціально-економічної результативності господарюючих суб’єктів в умовах трансформації сучасних підходів до оцінювання ефективності їх діяльності. Акцентовано увагу на обмеженості традиційних фінансово-економічних показників результативності та обґрунтовано необхідність їх доповнення соціальними й інституційними параметрами, що відповідають принципам сталого розвитку. Соціально-економічну результативність інтерпретовано як багатовимірну категорію, що поєднує економічний, соціальний та інституційно-управлінський виміри та формується через інтеграцію ЦСР у стратегічні рішення, організаційні структури та управлінські практики економічних суб’єктів. У роботі обґрунтовано систему критеріїв порівняльного аналізу інтеграції ЦСР, яка охоплює інституційні, економічні, соціальні та управлінські аспекти діяльності організацій. Показано, що громадські організації забезпечують масштабний соціальний вплив, високий рівень підзвітності та системність процесів завдяки інституціолізованій інтеграції ЦСР, наявності програмних документів, систем моніторингу та нефінансової звітності. Водночас встановлено, що їх економічна стійкість значною мірою залежить від зовнішніх донорських і грантових ресурсів, що обмежує довгострокову автономність діяльності. Визначено, що соціальні підприємства характеризуються гнучкою управлінською моделлю, вищим рівнем економічної самодостатності та здатністю до адаптації, а соціальний ефект має локалізований та персоналізований характер і формується через поєднання ринкових механізмів і соціальної місії. Зроблено висновок про комплементарний характер моделей громадських організацій і соціальних підприємств та перспективність інтеграції їхніх підходів для підвищення соціально-економічної результативності й ефективного впровадження ЦСР у національній економіці.