УПРАВЛІННЯ «ЗЕЛЕНИМ» ЗРОСТАННЯМ ДЛЯ СТАЛОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ: ДОСВІД ГРУЗІЇ

Анотація

Зростання інтенсивності кліматичних змін, погіршення стану довкілля та виклики, пов’язані з післякризовим економічним відновленням, суттєво змінили глобальні пріоритети розвитку, зробивши більший акцент на моделях, що поєднують економічне зростання з екологічною стійкістю. У цьому контексті «зелене зростання» стало стратегічною парадигмою розвитку, яка сприяє економічному зростанню, одночасно забезпечуючи ефективне використання ресурсів, низьковуглецевий розвиток, екоінновації та збереження природного капіталу. На відміну від традиційних моделей зростання, які часто екстерналізують екологічні витрати, зелене зростання прагне інтерналізувати ці витрати та узгодити довгострокові економічні показники з екологічною стійкістю.

У цій статті розглядаються концептуальні основи та практичні наслідки зеленого зростання як шляху до сталого економічного розвитку, з особливим акцентом на Грузії як країні з перехідною економікою. Грузія є актуальним прикладом для дослідження завдяки своїм поточним структурним реформам, зростаючій інтеграції в європейські та глобальні економічні системи, а також вразливості до екологічних викликів та обмежень розвитку. Дослідження базується на усталених теоретичних засадах сталого розвитку, моделях переходу до зеленої економіки та міжнародних політичних ініціативах, що просуваються такими інституціями, як ОЕСР, Світовий банк та Європейський Союз. Крім того, для підкріплення аналітичної точки зору використовуються комплексні інструменти вимірювання, такі як Індекс зеленого зростання.

З методологічної точки зору в дослідженні застосовується якісно-кількісний аналітичний підхід, що поєднує аналіз вторинних даних, огляд політик та методи порівняльної оцінки. У дослідженні оцінюється прогрес Грузії у ключових аспектах зеленого зростання, зокрема в екологічній ефективності, управлінні природними ресурсами, інтеграції кліматичної політики та інституційній готовності. Результати дослідження свідчать, що, хоча Грузія продемонструвала офіційну прихильність до сталого розвитку шляхом стратегічного узгодження з екологічними директивами ЄС та участі в міжнародних кліматичних угодах, залишаються суттєві структурні прогалини. До них належать обмежені фінансові механізми для зелених інвестицій, слабке дотримання екологічних норм, недостатній потенціал технологічних інновацій та інституційна фрагментація.

Ця стаття вносить свій внесок у поточну наукову та політичну дискусію, позиціонуючи «зелене зростання» як практичний міст між економічним розвитком та екологічною стійкістю. У ній також стверджується, що для країн з перехідною економікою, таких як Грузія, успішна реалізація концепції «зеленого зростання» вимагає не лише узгодження політик, а й потужної інституційної координації, цільових інвестицій у «зелену» інфраструктуру та посилення співпраці між державним і приватним секторами. Дослідження завершується рекомендаціями, що враховують конкретні умови, спрямованими на зміцнення курсу Грузії на «зелене зростання» та покращення результатів її довгострокового сталого розвитку.