СОЦІАЛЬНА ТА СОЛІДАРНА ЕКОНОМІКА ЯК НАПРЯМ ПІДВИЩЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО ДОБРОБУТУ КРАЇНИ: ПОШУК НОВИХ ФОРМ ВЗАЄМОДІЇ

Анотація

Метою написання статті є пошук виходу з ситуації, яка склалася в світовій економіці протягом останніх десятиліть у зв’язку зі збільшенням кількості кризових явищ в економіках світу та загрозою глобальної економічної кризи та екологічних катастроф. Занепокоєність громадянського суспільства та академічних кіл стосовно потенційних загроз стабільності та росту зумовлює зростання інтересу до пошуку альтернативних форм організації економічної діяльності та вивчення багатоманітного досвіду різноманітних суб’єктів соціальної та солідарної економіки. Проте, попри всю різноманітність та багаторічній досвід, діяльність таких організацій є мало поширеною, бо має як свої певні сильні сторони (переваги), так і значну кількість недоліків, які унеможливлюють його екстраполяцію на всю решту секторів економічної діяльності без певних втрат й зворотних ефектів. Іншою проблемою такого сектору економіки є те, що діяльність подібних підприємств та організацій мало висвітлюється засобами масової інформації на тлі більш широкого застосування реклами в конкурентному (комерційному) секторі економіки, що фінансується з прибутків таких компаній. Одним з шляхів виходу з ситуації, що склалася, ми вбачаємо пошук та впровадження нових організаційно-економічних форм взаємодії економічних суб’єктів, які засновані не на конкурентній боротьбі, а на співпраці (кооперації), таких, які б у більшій мірі сприяли забезпеченню цілей сталого суспільного розвитку («sustainable development»). Нові підходи, які ми пропонуємо, базуються на використанні часткових внесків до капіталу спільних товариств подібних до системи «копартнершип», які б враховували інтереси усіх зацікавлених сторін. І хоча, такий підхід також є наближеним до краудфандингу, проте має певні відмінності, що забезпечують деякі переваги порівняно з вже існуючими формами кооперативної участі в капіталі та результатах праці. Зокрема, це можливості щодо обігу (обміну) такими частками в капіталах й забезпеченість таких зобов’язань реальними (товарними) активами або соціальними послугам. І, якщо запропоновані підходи ще потребують певних суттєвих змін у законодавство, проте потенціал від їхнього застосування в майбутньому може бути значним для забезпечення цілісності й стабільності суспільства та його подальшого розвитку.