ТЕОРІЯ ЛЕГІТИМНОСТІ В ФОРМУВАННІ ІНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИХ ЗАСАД СИСТЕМИ НЕФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ

  • Ганна Мисака Київський національний університет імені Тараса Шевченка, вул. Васильківська, 90 А, Київ,03022, Україна https://orcid.org/0000-0003-0621-8513
  • Іван Дерун Київський національний університет імені Тараса Шевченка, вул. Васильківська, 90 А, Київ,03022, Україна https://orcid.org/0000-0003-0114-4746
Ключові слова: корпоративна соціальна відповідальність, легітимність, нефінансова звітність, нефінансова інформація, сталий розвиток

Анотація

Забезпечення сталого розвитку залежить від досягнення збалансованого управління еко­номічною ефективністю з паралельним вирішенням соціальних та екологічних проблем люд­ства. Це зумовило формування інформаційного запиту на звітування щодо соціальних та еко­логічних аспектів ведення бізнесу під тиском розвитку світової економіки та становлення гро­мадянського суспільства. Незадоволеність стейкхолдерів рівнем достовірності, релевантності та порівнюваності добровільно оприлюднюваної компаніями нефінансової звітності спонукає до пошуку нових механізмів її надання, оскільки проблеми зміни клімату, боротьби з нерів­ністю та бідністю стрімко набули глобального масштабу та потребують нагального вирішення.

У статті досліджено основні концепції походження феномена нефінансової звітності як інструмента комунікації підприємства зі стейкхолдерами. Встановлено, що теорія легітимності відіграє ключову роль у стимулюванні добровільного оприлюднення компаніями нефінансової звітності та у формуванні інституційно-правових засад переходу до обов’язкового порядку її надання як на державному, так і наддержавному рівнях. На підставі критичного аналізу прак­тики добровільного розкриття інформації щодо економічних, екологічних та соціальних ас­пектів діяльності суб’єктів господарювання авторами обґрунтовано необхідність легалізації системи нефінансової звітності як наступного етапу її еволюціонування в інтересах усіх заці­кавлених сторін.

Встановлено, що на релевантність показників нефінансової звітності впливає коректність тлумачення поняття «нефінансова інформація» в контексті характеристики діяльності суб’єктів бізнес-середовища. На цій підставі обґрунтовано авторське визначення нефінансової звітності та зроблено припущення про запровадження обов’язкового звітування у певній черговості з урахуванням суміжності тематичних напрямів, яким присвячуються окремі нефінансові звіти. Доведено, що першопричинами недостовірності та низької інформативності нефінансової звітності виступає недостатній розвиток стандартів (або інших нормативів), на підставі яких відбувається її складання, та системи незалежного оцінювання.

Завантаження

##plugins.generic.usageStats.noStats##

Біографії авторів

Ганна Мисака, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, вул. Васильківська, 90 А, Київ,03022, Україна

кандидат економічних наук, доцент

Іван Дерун, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, вул. Васильківська, 90 А, Київ,03022, Україна

кандидат економічних наук

Посилання

Krištofík, P., Lament, M., & Musa, H. (2016). The reporting of non-financial information and the rationale for its standardisation. Ekonomika a management, XIX(2), 157-175. doi: https://doi.org/10.15240/tul/001/2016-2-011.

Babiak, K., & Trendafilova, S. (2011). CSR and environmental responsibility: motives and pressures to adopt green management practices. Corporate Social Responsibility and Environmental Management, 18(1), 11-24. doi: https://doi.org/10.1002/csr.229.

Fallan, E., & Fallan, L. (2009). Voluntarism versus regulation: lessons from public disclosure of environmental performance information in Norwegian companies. Journal of Accounting and Organizational Change, 5(4), 472-489. doi: http://doi.org/10.1108/18325910910994685.

Stubbs, W., & Higgins, C. (2018). Stakeholders’ perspectives on the role of regulatory reform in integrated reporting. Journal of Business Ethics, 147(3), 489-508. doi: https://doi.org/10.1007/s10551-015-2954-0.

Hahn, R., & Lülfs, R. (2013). Legitimizing negative apects in GRI-oriented sustainability reporting: a qualitative analysis of corporate disclosure strategies. Journal of Business Ethics, 123(3), 401-420. doi: https://doi. org/10.1007/s10551-013-1801-4.

Michelon, G., Patten, D. M., & Romi, A. M. (2019). Creating legitimacy for sustainability assurance practices: evidence from sustainability restatements. European Accounting Review, 28(2), 395-422. doi: https://doi.org/10.1080/09638180.2018.1469424.

Doni, F., Bianchi Martini, S., Corvino, A., & Mazzoni, M. (2019). Voluntary versus mandatory non-financial disclosure: EU Directive 95/2014 and sustainability reporting practices based on empirical evidence from Italy. Meditari Accountancy Research, 28(5), 781-802. doi: https://doi.org/10.1108/MEDAR-12-2018-0423.

Oliynyk, Y. (2017). Institutional factors for the introduction of non-financial reporting. Finance of Ukraine, 9, 112–128. doi: https://doi.org/10.33763/finukr2017.09.112. (in Ukrainian)

Brown, H. S., de Jong, M., & Levy, D. L. (2009). Building institutions based on information disclosure: lessons from GRI’s sustainability reporting. Journal of Cleaner Production, 17(6), 571-580. doi: https://doi.org/10.1016/j.jclepro.2008.12.009.

Needles, B. E. Jr., Frigo, M. L., Powers, M., & Shigaev, A. (2016). Integrated reporting and sustainability reporting: An exploratory study of high performance companies. Emerald Group Publishing Limited. In Performance Measurement and Management Control: Contemporary Issues: 41-81. doi: http://doi.org/10.1108/S1479-351220160000031019.

Tschopp, D., & Nastanski, M. (2014). The harmonization and convergence of corporate social responsibility reporting standards. Journal of Business Ethics, 125(1), 147-162. doi: https://doi.org/10.1007/s10551-013-1906-9.

Venturelli, A., Pizzi, S., Caputo, F., & Principale, S. (2020). The revision of nonfinancial reporting directive: a critical lens on the comparability principle. Business Strategy and the Environment, 2020, 1-14. doi: https://doi.org/10.1002/bse.2598.

La Torre, M., Sabelfeld, S., Blomkvist, M., & Dumay, J. (2020). Rebuilding trust: sustainability and non-financial reporting and the European Union regulation. Meditari Accountancy Research, 28(5), 701-725. doi: https://doi.org/10.1108/MEDAR-06-2020-0914.

Aureli, S., Magnaghi, E., & Salvatori, F. (2019). The role of existing regulation and discretion in harmonising non-financial disclosure. Accounting in Europe, 16(3), 290-312. doi: https://doi.org/10.1080/17449480.2019.1637529.

Michelon, G., Pilonato, S. & Ricceri, F. (2015). CSR reporting practices and the quality of disclosure: an empirical analysis. Critical Perspectives on Accounting, 33, 59-78. doi: https://doi.org/10.1016/j.cpa.2014.10.003.

Lovinska, L. & Bondar, T. (2019). Non-financial reporting as the database for monitoring the Sustainable Development Goals attainment. Finance of Ukraine, 11, 20-30. doi: https://doi.org/10.33763/finukr2019.11.020. (in Ukrainian)

Hummel, K., & Schlick, C. (2016). The relationship between sustainability performance and sustainability disclosure – Reconciling voluntary disclosure theory and legitimacy theory. Journal of Accounting and Public Policy, 35(5), 455-476. doi: https://doi.org/10.1016/j.jaccpubpol.2016.06.001.

Korol, S. Ya. (2016). Corporate social responsibility: Theory and methodology of accounting. Kyiv: KNUTE. 416 p. (in Ukrainian)

Margolis, J. D., Elfenbein, H. A., & Walsh, J. (2007). Does it pay to be good? A meta-analysis of the relationship between corporate social and financial performance. Working paper, University of Michigan. SSRN Electronic Journal. 79 p. Retrieved from https://www.researchgate.net/publication/237455609_Does_it_pay_to_be_good_A_meta-analysis_and_redirection_of_research_on_the_relationship_between_corporate_social_and_financial_performance.

Dumay, J., Frost, G., & Beck, C. (2015). Material legitimacy. Journal of Accounting & Organizational Change, 11(1), 2-23. doi: https://doi.org/10.1108/JAOC-06-2013-0057.

Dumay, J., Bernardi, C., Guthrie, J., & La Torre, M. (2017). Barriers to implementing the International Integrated Reporting Framework. Meditari Accountancy Research, 25(4), 461-480. doi: https://doi.org/10.1108/MEDAR-05-2017-0150.

Levitska, S. (2019). Social component of integrated report of Ukrainian enterprises. Finance of Ukraine, 12, 98-107. doi: https://doi.org/10.33763/finukr2019.12.098. (in Ukrainian)

Golov, S. F., Kostyuchenko, V. M., & Kuzina, R. V. (2018). Integrated reporting: concept, methodology, organization. Kherson: Helvetica Publishing House. (in Ukrainian)

Kuzina, R. V. (2017). Corporate reporting system’s development. The Bulletin of the Kharkiv National Agricultural University of V. V. Dokuchaeva. Economic Science Series, 4, 288-298. (in Ukrainian)

O’Dwyer, B., Owen, D., & Unerman, J. (2011). Seeking legitimacy for new assurance forms: The case of assurance on sustainability reporting. Accounting, Organizations and Society, 36(1), 31-52. doi: https://doi.org/10.1016/j.aos.2011.01.002.

Erkens, M., Paugam, L., & Stolowy, H. (2015). Non-financial information: State of the art and research perspectives based on a bibliometric study. Comptabilité-Contrôle-Audit, 21(3), 15-92. doi: https://doi.org/10.3917/cca.213.0015.

Upton, W. S. (2001). Special report on business and financial reporting, challenges from the new economy. Norwalk, Connecticut: Financial Accounting Standards Board, 2001. Retrieved from https://www.fasb.org/articles&reports/sr_new_economy.pdf.

Mio, C., Fasan, M., Marcon, C., & Panfilo, S. (2020). The predictive ability of legitimacy and agency theory after the implementation of the EU directive on non-financial information. Corporate Social Responsibility and Environmental Management, 27(6), 2465-2476. doi: https://doi.org/10.1002/csr.1968.

Опубліковано
2021-08-26
Як цитувати
Мисака, Г., & Дерун, І. (2021). ТЕОРІЯ ЛЕГІТИМНОСТІ В ФОРМУВАННІ ІНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИХ ЗАСАД СИСТЕМИ НЕФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ. Соціальна економіка, (61), 60-71. https://doi.org/10.26565/2524-2547-2021-61-06
Розділ
ПІДПРИЄМНИЦТВО