Параметри рухомих іоносферних збурень, які зареєстровані за допомогою цифрового ионозонда
Анотація
Експериментально підтверджено лінійне збільшення часових напівперіодів АГХ/РІЗ із збільшенням часу спостереження при фіксованій відстані між пунктом спостереження і джерелом збурення. Критична частота і віртуальна висота максимуму шару F2, f о F2(t) і h о ′F2(t), вимірювалися цифровими іонозондом з інтервалом в одну хвилину. Підтверджено, що: 1) відносна амплітуда РІЗ пропорційна тривалості часового напівперіоду, 2) максимуми h о ′F2(t) відповідають мінімумам f о F2(t) і навпаки. В більшості випадків часова затримка між відповідними екстремумами кривих f о F2(t) і h о ′F2(t) складає 4 – 15 хв.
Завантаження
Посилання
Panasenko S. V., Goncharenko L. P., Erickson P. J., Aksonova K. D., Domnin I. F. Traveling ionospheric disturbances observed by Kharkiv and Millstone Hill incoherent scatter radars near vernal equinox and summer solstice // Journal of Atmospheric and Solar-Terrestrial Physics. – 2018. – 172. – P. 10 – 23.
Nicolls M. J., Vadas S. L., Aponte N., Sulzer M. P. Horizontal parameters of daytime thermospheric gravity waves and E region neutral winds over Puerto Rico // Journal of Geophysical Research: Space Physics. – 2014. – 119(1). – P. 575 – 600. – DOI: 10.1002/2013JA018988.
Черногор Л. Ф., Барабаш В. В. Волновые возмущения концентрации электронов в слое F2 ионосферы: суточно-сезонные вариации в период спада солнечной активности. // Радиофизика и радиоастрономия. –2017. – 22, № 3. – С. 212 – 221.
Row R. V. Acoustic-gravity waves in the upper atmosphere due to a nuclear detonation and an earthquake // J. Geophys. Res. – 1967. – 72 (5). – P. 1599–1610.
Liu C. H., and Yeh K. C. Exciting of Acoustic-Gravity Waves in an Isothermal Atmosphere // Tellus. – 1971. – 23. – P. 150–163.
Francis S. H. A Theory of Medium-Scale Traveling Ionospheric Disturbances // J. Geophys. Res. – 1974. – 79, 34. – P. 5245–5260.
Roberts D. H., Klobuchar J. A., Fougere P. F., Hendrickson D. H. A large-amplitude traveling ionospheric disturbance produced by the May 18, 1980, explosion of Mount St. Helens. // J. Geophys. Res. – 1982, – 87 (A8). – P. 6291 – 6301.
Hocke K., Schlegel K. A review of atmospheric gravity waves and traveling ionospheric disturbances: 1982–1995 // Ann. Geophys. – 1996. – 14. – P. 917 – 940.
Hunsucker R. D. Atmospheric Gravity Waves Generated in the High-Latitude Ionosphere: A Review. // Revs Geophys. and Space Phys. –1982. – 20 (2). – P. 293–315.
Fedorenko Y. P. Model of traveling ionospheric disturbances / Y. P. Fedorenko, O. F. Tyrnov, V. N. Fedorenko, V. L. Dorohov // J. Space Weather Space Clim. – 2013. – 3, A30. – P. 1 – 28. – DOI:10.1051/swsc/2013052.
Черногор Л. Ф. Радиофизическая обсерватория Харьковского национального университета имени В. Н. Каразина – средство для мониторинга ионосферы в космических экспериментах / Л. Ф. Черногор, К. П. Гармаш, В. А. Поднос, О. Ф. Тырнов // Космический проект «Ионосат-микро». – 2013. – Киев: «Академпериодика». – 218 с. – С. 160 – 182.
Шашунькина В. М. Результаты исследования ионосферного эффекта внезапного начала магнитной бури // Ионосферные исслед. – 1972. – № 20. – С. 154–165.
Тырнов О. Ф., Федоренко Ю. П., Дорохов В. Л. Пространственно-временная динамика перемещающихся ионосферных возмущений // Космічна наука і технологія. – 2016. –22, № 5. – C. 3 – 70.
