Моральні збитки міграційної травми дітей (за матеріалами міжнародного стажування в галузі освіти і гуманітарних наук)

Анотація

Стаття присвячена теоретичному аналізу моральних збитків міграційної травми дітей в контексті обміну досвідом за матеріалами міжнародного стажування. Метою презентованої статті є аналітичний огляд напрацювань з проблеми травми міграційної ресоціалізації дітей в контексті збереження ментального здоров’я та прав дитини (за матеріалами наукового стажування за програмою післядипломної освіти в галузі освіти і гуманітарних наук, ПУКПР, Курітіба, Бразилія). В основу покладено метод бібліографічного огляду теоретико-емпіричних джерел із зазначеної проблеми та метод психологічного моделювання як відтворення функціонального змісту моральних збитків міграційної травми дітей. До результатів належить презентація методологічної архітектоніки проблеми міграції в межах теорії інтерсекціональності та концепції соціальної категоризації. Зазначено, що досвід бразильської міграційної політики орієнтований на базове обслуговування потреб дітей-мігрантів в межах освітнього та психологічного простору. Детально презентовано наукову позицію А.М. Енг у вивченні прав дитини в гуманітарних ситуаціях та культивації міжкультурних шкільних програм. Конкретизовано психологічну підтримку в крос-культурній ситуації міграції та обґрунтовано наслідки моральних конфліктів для дитини в межах етнопсихоаналізу і соціально-когнітивних теорій посттравматичного стресового розладу. Підкреслено врахування вразливості дитини в переживанні моральної травми міграції. Визначено фактори моральних збитків міграційної травми дітей та ознаки ризику для їх психічного здоров’я. Обґрунтовано залежність моральних збитків дітей від ідентифікаційного досвіду та міграційного проекту батьків. Клінічна діяльність бразильських психологів зосереджена в крос-культурній психотерапії, яка базується на комплементарній основі транскультурних особливостей дорослих мігрантів та їх дітей. У висновках зазначено, що в межах міжнародного наукового стажування в галузі освіти та гуманітарних наук (Папський католицький університет Парани, Бразилія) вдалося ознайомитися з психологічними та освітньо-дослідницькими практиками роботи з дітьми-мігрантами. Подібні міждисциплінарні практики можуть бути успішно застосовані в Україні, адже війна та пов’язані з нею міграція, переселення та біженство актуалізують питання міжкультурної освіти та впровадження крос-культурної психотерапії.