Оператуарне мислення: концептуалізація поняття, психодіагностика та стандартизація методики
Анотація
Комплексне дослідження феномену оператуарного мислення як специфічної форми когнітивно-афективного функціонування, що характеризується редукцією символічної активності, дефіцитом ментальної репрезентації емоційних переживань та надмірною прив’язкою до конкретної реальності. Актуальність дослідження зумовлена зростанням поширеності психосоматичних розладів у сучасній психологічній практиці, де до 60-80% осіб демонструють симптоми соматизації психологічного дистресу. Мета статті полягає у теоретико-методологічній концептуалізації феномену оператуарного мислення через систематизацію його структурно-функціональних характеристик у семи взаємопов’язаних сферах психічного функціонування, а також у розробці та стандартизації психодіагностичного інструментарію для виявлення осіб із підвищеним ризиком психосоматичної дезорганізації. У роботі здійснено системний аналіз теоретичної спадщини Паризької психосоматичної школи (П. Марті, М. де М’Юзан, К. Смаджа) з виділенням семи основних сфер прояву оператуарного мислення: мовленнєвої (редукція символічної функції мови, конкретність, уникнення метафоричності), соціальної (порушення міжособистісної дистанції, конформність, формалізація контактів), психодинамічної (дефіцит сублімації, порушення афективної регуляції, нестабільність об’єктних відносин), когнітивної (редукція уявного життя, домінування конкретного мислення, ригідність когнітивних схем), поведінково-активнісної (монотонність діяльності, емоційна відстороненість), емоційно-афективної (алекситимія, соматизація як форма експресії, порушення емоційної диференціації) та сфери взаємодії із зовнішньою реальністю (гіперінвестиція у зовнішнє, залежність від соціальних норм) [1-6]. Результатом дослідження є розроблений психодіагностичний опитувальник оператуарного мислення, що включає 122 пункти та 12 шкал: енергетично-мотиваційна ригідність, алекситимія, контроль і когнітивна ригідність, афективна ізоляція, дефіцит уяви та символізації, уникнення особистісного контакту, соціальна адаптивна залежність, емоційно-семантична редукція, емоційна дистанція, дефіцит емоційної прив’язаності, операційний підхід до емоцій, раціоналізація афекту. Методика операціоналізує ключові теоретичні конструкти та дозволяє здійснювати диференційовану діагностику вираженості окремих компонентів оператуарного функціонування. Практичне значення роботи полягає у створенні валідного інструменту для ідентифікації осіб групи психосоматичного ризику в психологічному консультуванні та психотерапевтичній практиці. Інтеграція класичних психоаналітичних концепцій з сучасними дослідженнями ментальізації (П. Фонагі), нейробіології емоцій (А. Дамазіо) та соматичної психології (П. Огден) відкриває нові перспективи для розуміння психосоматичних феноменів та розробки психокорекційних стратегій, спрямованих на розвиток рефлексивної функції, емоційної грамотності та символічної активності [7;8;9].
Завантаження
Посилання
Marty P. (1980). L'ordre psychosomatique. Paris: Payot.
Marty P. (1990). La psychosomatique de l'adulte. Paris: PUF.
Marty P., de M'Uzan M. (1963). La pensée opératoire. Revue Française de Psychanalyse, 27, 1345-1356.
de M'Uzan M. (1977). De l'art à la mort. Paris: Gallimard.
de M'Uzan M. (1984). La bouche de l'inconscient. Nouvelle Revue de Psychanalyse, 29, 217-230.
Smadja C. (2001). La vie opératoire: Études psychanalytiques. Paris: PUF.
Fonagy P. (2002). Affect Regulation, Mentalization and the Development of the Self. New York: Other Press.
Damasio A. (1994). Descartes' Error: Emotion, Reason and the Human Brain. New York: Putnam.
Ogden P. (2006). Trauma and the Body: A Sensorimotor Approach to Psychotherapy. New York: W.W. Norton.
Sifneos P. (1973). The prevalence of 'alexithymic' characteristics in psychosomatic patients. Psychotherapy and Psychosomatics, 22, 255-262.
Taylor G. (1984). Alexithymia: Concept, measurement, and implications for treatment. American Journal of Psychiatry, 141, 725-732.
Bateman A., Fonagy P. (2004). Psychotherapy for Borderline Personality Disorder: Mentalization-based treatment. Oxford: Oxford University Press.
McDougall J. (1989). Theaters of the Body: A Psychoanalytic Approach to Psychosomatic Illness. New York: W.W. Norton.
Anzieu D. (1985). Le Moi-peau. Paris: Dunod.
Bollas C. (1989). Forces of Destiny: Psychoanalysis and Human Idiom. London: Free Association Books.
Debray R. (1983). Bébés/Mères en révolte. Paris: Le Centurion.
Khomulenko T.B., Krynychko V.V. Content analysis capabilities for structural functional characterization of the cognitive component of bodily self. Perspektyvy ta innovatsii nauky (Seriia «Pedahohika», Seriia «Psykholohiia», Seriia «Medytsyna»). 2025. Vol. 10(56). P. 1210–1223. DOI: 10.52058/2786 4952 2025 10(56) 1210 1223.
Khomulenko T.B., Krynychko V.V. Features of target orientation in psychodiagnostics of somatic memory with consideration of age specific and psychosomatic characteristics. Naukovi innovatsii ta peredovi tekhnolohii (Seriia «Upravlinnia ta administruvannia», Seriia «Pravo», Seriia «Ekonomika», Seriia «Psykholohiia», Seriia «Pedahohika»). 2025. Vol. 10(50). P. 1337–1350. DOI: 10.52058/2786 5274 2025 10(50) 1337 1350.
Khomulenko T.B., Krynychko V.V. History, patterns and prospects of development of psychology of corporeality and psychosomatics: systematic analysis of scientific paradigms. Naukovi perspektyvy (Seriia«Derzhavne upravlinnia», Seriia «Pravo», Seriia «Ekonomika», Seriia «Medytsyna», Seriia «Pedahohika», Seriia «Psykholohiia»). 2025. Vol. 9(63). P. 1361-1376. DOI: 10.52058/2708 7530 2025 9(63) 1361 1376.
Fain M. (1971). Prélude à la vie fantasmatique. Revue Française de Psychanalyse, 35, 291-364.
Pontalis J.-B. (1977). Entre le rêve et la douleur. Paris: Gallimard.
Kreisler L. (1987). Le nouvel enfant du désordre psychosomatique. Toulouse: Privat.
Greenberg L. (2002). Emotion-Focused Therapy. Washington, DC: American Psychological Association.
Kris E. (1952). Psychoanalytic Explorations in Art. New York: International Universities Press.
Levine P. (1997). Waking the Tiger: Healing Trauma. Berkeley: North Atlantic Books.
Winnicott D.W. (1960). Ego distortion in terms of true and false self. In The Maturational Process and the Facilitating Environment. London: Hogarth Press.
