Механізми виникнення й формування втоми від співчуття у професійні діяльності медичних сестер

Анотація

У статті здійснено комплексний теоретичний аналіз феномену втоми від співчуття серед медичних сестер. Актуальність теми зумовлена зростанням емоційного навантаження на медичний персонал в умовах пандемії COVID-19, воєнних дій в Україні та збільшенням кількості складних клінічних випадків серед пацієнтів. Втома від співчуття розглядається як результат тривалого емоційного залучення у процес догляду за пацієнтами, що супроводжується постійним співпереживанням та самовіддачею, особливо у складних відділеннях. Проаналізовано сучасні наукові підходи до розуміння механізмів виникнення цього стану. Особливу увагу приділено поглядам зарубіжних та українських дослідників, які вивчають взаємозв’язок втоми від співчуття з вторинною травматизацією, емоційним вигоранням та моральним дистресом. Розкрито роль індивідуальних (рівень емпатії, емоційна стійкість) та організаційних факторів (нестача підтримки, перевантаження, відсутність чітких алгоритмів дій у складних ситуаціях). Окреслено, що найбільшу вразливість до розвитку втоми від співчуття демонструють медичні сестри, які постійно контактують з пацієнтами у стресових умовах і не мають достатньої професійної чи психологічної підтримки. Підкреслено, що втому від співчуття необхідно розглядати як окремий психоемоційний феномен, що має багатофакторне походження й проявляється у змінах когнітивної, емоційної та фізіологічної сфер особистості. Систематизовано основні симптоми синдрому: тривожність, зниження мотивації, втрата емпатії, психосоматичні розлади. Виокремлено ключові механізми розвитку цього стану, а саме постійна емоційна включеність у страждання інших, дефіцит ресурсів для відновлення, недостатня професійна підготовка до кризових ситуацій. У підсумку зазначено, що подолання втоми від співчуття вимагає комплексного підходу. Запропоновано перспективні напрями подальших досліджень – емпіричне вивчення стану втоми від співчуття у медичних сестер різних спеціалізацій з подальшим упровадженням психологічних програм їх підтримки.