Професійна самоефективність та суб’єктивна успішність керівників різного рівня

Анотація

Метою нашої роботи було визначення особливостей зв'язку професійної самоефективності та суб’єктивної успішності у керівників різного рівня, які працюють в українських компаніях під час війни в Україні. В дослідженні приймали участь керівники різного рівня (N=58) осіб: 43 особи чоловічої і 15 – жіночої статі, у віці від 27 до 56 років. Методи дослідження: анкетування, числове шкалювання, опитувальник професійної самоефективності («Short occupational self-efficacy scale»), методика "Хто я?" М. Куна і Т. Макпартленда. Досліджуваним керівникам притаманний помірно високий рівень суб’єктивної успішності та професійної самоефективності, що вказує на задоволеність досліджуваних власними досягненнями та поведінкою. Керівники чітко формулюють цілі в своїй роботі та відчувають наснагу щодо подолання усіх перешкод, які стоять на шляху до визначеного результату. Досліджувані керівники різних рівнів ідентифікують себе з такими характеристиками: на першому місці професійно-рольова позиція (керівник, підприємець, менеджер та фахівець), далі - сімейна приналежність та ролі в родині (чоловік, батько, син, брат), особистісні якості (надійність, стабільність, справедливість, щирість, працьовитість), характеристики діяльності («вивчати цікаву тему», «робити своїх друзів радісними») завершують список критерії дружби, екзистенціального Я, самооцінка соціальних навичок, опис своїх фізичних даних, громадянство, етнічна та полорольова ідентичність. Керівники, які мають більшу кількість підлеглих, наближені до голови компанії та мають високий рівень професійної самоефективності, частіше вважають себе повністю успішними.