Автобіографічна пам’ять у осіб з психоемоційними порушеннями під час війни

Анотація

В статті описано результати дослідження проблеми автобіографічної пам’яті в контексті порушень емоційної сфери особистості, а саме у осіб, які мають різні рівні емоційної стабільності під час повномасштабної війни в Україні. Було визначено особливості автобіографічної пам’яті серед трьох кластерів досліджуваних: з високими показниками ПТСР, підвищеним рівнем депресії та без зафіксованих порушень емоційної сфери. За результатами емпіричного дослідження зафіксовано значно вищий рівень емоційної забарвленості змісту спогадів про недавнє минуле у досліджуваних з високими показниками ПТСР і депресії у порівнянні з досліджуваними без порушень емоційної стабільності. Особи з ознаками посттравматичного стресового розладу відтворюють емоційно забарвлені спогади у формі односкладних безособових речень, уникаючи мисленевого занурення в деталі подій, в той час як у осіб з ознаками депресії емоційно забарвлені спогади супроводжуються перцептивно-образною яскравістю їх змісту. Особи з ознаками ПТСР і депресії відтворюють багато емоцій при згадуванні особистого досвіду, не ігнорують особисто значущі як негативні, так і позитивні події минулого, але більшою мірою зосереджені на власному емоційному досвіді. Загалом у досліджуваних з ознаками емоційних порушень узагальнені, односкладні емоційні спогади переважають за кількістю над перцептивно-забарвленими та відзначаються фрагментарністю відтворюваного в них змісту. Досліджувані без емоційних порушень схильні відтворювати деталізовані та перцептивно-забарвлені за змістом спогади під час довільного відтворення. Особи без порушень емоційної стабільності також схильні супроводжувати особисті спогади власними роздумами та образними деталями. Емоційно забарвлені спогади також присутні серед досліджуваних цієї групи, але в незначній кількості. Емоційною насиченістю змісту відрізняються найбільш негативні спогади про стресогенні події війни, які також супроводжуються відтворенням цілісної ситуації у досліджуваних без ознак емоційних порушень. Загалом особи в стані емоційної стабільності демонструють прийняття як позитивних, так і стресогенних подій життя, що відображається в мисленевій узгодженості змісту їх спогадів та цілісній структурі їх автобіографічної пам’яті.