БАРОКОВЕ МИСЛЕННЯ ТА ЙОГО ОБРАЗИ В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЛІТИЧНІЙ УЯВІ: ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ДЕ(КОН)СТРУКЦІЯ І РАДИКАЛЬНИЙ ФІЛОСОФСЬКИЙ РОЗРИВ
Анотація
У статті здійснюється фундаментальна епістемологічна рефлексія щодо природи національного способу мислення – українського логосу – в умовах сучасної екзистенційної війни й глибокої структурної трансформації суспільства. Автор доводить, що актуальність дослідження зумовлена внутрішньою суперечністю постколоніальної ситуації: інтенсивне прагнення до інтеграції в глобальний інтелектуальний простір часто супроводжується некритичною рецепцією західних теоретичних парадигм (зокрема, акторно-мережевої теорії Б. Латура й концепцій «просторового повороту») без належного врахування їхнього історико-інституційного підґрунтя.
Центральною проблемою статті є «дефективність» українського логосу – концепт, запозичений у І. Лисяка-Рудницького, що вказує на хронічну слабкість раціонально-інституційного виміру української політичної традиції. Автор стверджує, що в українському інтелектуальному просторі виникає концептуальна інверсія: інституційна слабкість і теоретична нестабільність хибно інтерпретуються як ознаки «передової» мережевої епістеми. У роботі застосовується методологічна оптика екзилу, яка розглядається як стан евристично продуктивного ек-стазису (з одночасним критичним висвітленням цього гайдеґґерівського концепту на прикладах української інтелектуальної публіцистики й актуальної політики), що дозволяє здійснити аналітичну редукцію національного життєсвіту й дистанціюватися від емоційної залученості задля пошуку істини.
Дослідження реконструює культурно-історичні передумови цієї проблеми, закорінені у домінуванні барокового типу мислення. На відміну від західної модерності, що пройшла школу схоластичної дисципліни й картезіанського розриву, українська традиція заповнила структурну лакуну між середньовіччям і модерністю компенсаторною формою бароко. Бароковий логос характеризується сенсоцентричністю, символізмом, афективністю й схильністю до парадоксів, що робить його продуктивним у мистецтві, але абсолютно неадекватним у сфері державного управління й конституційного права.
У політичному вимірі барокове мислення призводить до сприйняття дійсності як theatrum mundi (театру світу), де політичний процес зводиться до естетики, режисури й символічних жестів. Використовуючи теорію мовленнєвих актів Дж. Остіна та Дж. Серля, автор аналізує українську політичну риторику як серію «невлучних» перформативів, що функціонують поза межами інституційних фактів. Це забезпечує мобілізаційний катарсис під час революцій, проте унеможливлює веберіанську «рутинізацію харизми» та перехід до стабільних процедурних форм раціональності.
Стаття підсумовує, що подолання «дефективності логосу» вимагає не ретроспективного відтворення історичних форм, а засвоєння дисципліни методу, заснованого на аналітичній редукції та побудові інституційного знання на прозорих засадах. Автор наполягає на необхідності переходу від барокової афективності до інституціоналізованої раціональності як єдиної умови збереження суб’єктності України в умовах глобальних викликів.
Завантаження
Посилання
Volkovskyi, V. (2024). From People to Nation: The Prague Period of the History of Ukrainian Political Philosophy. Filosofska Dumka (Philosophical Thought), (3), 27–54. https://doi.org/10.15407/fd2024.03.027 (In Ukrainian).
Descartes, R. (2001). Discourse on the Method of Rightly Conducting One's Reason and Seeking Truth in the Sciences (V. Andrushko, Trans.). Tandem. (In Ukrainian).
Grabowicz, G. (1991). Shevchenko as a Mythmaker: Semantics of Symbols in the Poet's Work (S. Pavlychko, Trans.). Kyiv: Radianskyi Pysmennyk. (In Ukrainian).
Lysiak-Rudnytsky, I. (1973). Between History and Politics. Munich: Suchasnist. (In Ukrainian).
Ukrainian Nationalist: A Collection of Ideological and Educational Materials (1949). PtP-Verkhovyna Publishing House. [Online resource]. Diasporiana, URL: https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/15507/file.pdf. (In Ukrainian).
Chyzhevskyi, D. (1941). Ukrainian Literary Baroque: Essays. Prague: Publishing House of the Ukrainian Historical and Philosophical Society. (In Ukrainian).
Chyzhevskyi, D. (1942). History of Ukrainian Literature, Book II. Prague: Yurii Tyshchenko Publishing House. (In Ukrainian).
Austin, J. L. (1962). How to do things with words (2nd ed.). Harvard University Press.
Bourdieu, P. (1991). Language and symbolic power. Harvard University Press.
Butler, J. (2021). Excitable speech: A politics of the performative. Routledge. https://doi.org/10.4324/9781003146759
Clarke, D. M. (1982). Descartes’ philosophy of science. Manchester University Press.
Descartes, R. (1985). Rules for the Direction of the Mind. The philosophical writings of Descartes (Vols. 1–2, J. Cottingham, R. Stoothoff, & D. Murdoch, Trans.). Cambridge University Press. https://doi.org/10.1017/CBO9780511805042.004
Descartes, R. (1995). Discourse on the method of rightly conducting the reason, and seeking truth in the sciences. [Online resource]. URL: https://www.gutenberg.org/files/59/59-h/59-h.htm.
Eisenstadt, S. N. (1968). Max Weber: On charisma and institution building. University of Chicago Press.
Foucault, M. (1997). Il faut défendre la société. Cours au Collège de France, 1976. Paris: Seuil.
Grabowicz, G. (1997). Toward a history of Ukrainian literature. Harvard Ukrainian Research Institute. [Online resource]. Diasporiana, URL: https://diasporiana.org.ua/wp-content/uploads/books/22118/file.pdf.
Harvey, D. (1992). The condition of postmodernity. Wiley-Blackwell.
Husserl, E. (1983). Ideas pertaining to a pure phenomenology and to a phenomenological philosophy (F. Kersten, Trans.). Springer. https://doi.org/10.1007/978-94-009-7445-6
Latour, B. (2005). Reassembling the social: An introduction to actor-network-theory. Oxford University Press. https://doi.org/10.1093/oso/9780199256044.001.0001
Law, J. (2004). After method: Mess in social science research. Routledge.
Maravall, J. A. (1986). Culture of the Baroque: Analysis of a historical structure. University of Minnesota Press.
Ndalianis, A. (2004). Neo-baroque aesthetics and contemporary entertainment. [Online resource]. Academia.edu,URL:https://www.academia.edu/32634954/Neo_Baroque_Aesthetics_and_Contemporary_Entertainment_pdf. https://doi.org/10.7551/mitpress/4912.001.0001
O’Brien, M. (2025). Heidegger on Ethics. Cambridge: Cambridge University Press. https://doi.org/10.1017/9781009460019
Robertson, R. (1992). Globalization: Social theory and global culture. Sage.
Russell, B. (1905). On Denoting. Mind, New Series, 14, 56, 479-493. https://doi.org/10.1093/mind/XIV.4.479
Said, E. (1978). Orientalism. Pantheon Books. https://doi.org/10.1111/j.1600-0609.1978.tb00380.x
Searle, J. R. (1969). Speech acts: An essay in the philosophy of language. Cambridge University Press. https://doi.org/10.1017/CBO9781139173438
Soja, E. (1989). Postmodern geographies: The reassertion of space in critical social theory. Verso.
Toulmin, S. (2003). The uses of argument. Cambridge University Press. https://doi.org/10.1017/CBO9780511840005
Weber, M. (2019). Economy and society (K. Tribe, Ed. & Trans.). Harvard University Press.
Авторське право (c) 2026 Микита Трачук
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
3.gif){kind=logo}
