ВИНАХІД ПОЛІТИКИ: МІЖ АГОНІСТИЧНОЮ РИТОРИКОЮ ТА ПОЛЕМІЧНОЮ ДІАЛЕКТИКОЮ
Анотація
У статті представлена спроба філософського аналізу риторичних витоків політики у нерозривних взаєминах із політичною цінністю риторики. Автор розглядає деякі сучасні проєкти «перевинайдення політики» (особливо принагідно до актуального українського контексту), описуючи їх як феномени рефлексії над рефлексією модерну, або ж вторинної рефлексії модерну. Після постмодерністської критики, розробок комунікативної теорії та складних теоретичних побудов теоретиків Другого («рефлексивного») Модерну, новітня політична філософія, судячи за все, так і не змогла оговтатися від модерних катастроф ХХ століття, адже й сучасні теоретики нових / інших модернів продовжують ходити все тими ж битими шляхами модерністського філософування, де різноманітні реконструкції й «перевинайдення» вартують куди більше, ніж власне самоцінність винахідництва. Відштовхуючись від унаочненого протиставлення агоністичної та полемічної культури, автор пропонує власний проєкт мислення політики як риторичного винаходу, відкритого до безкінечних креативних модифікацій, на противагу полеміці (войовничій суперечці), яка розглядається як аполітичне й антагоністичне до політики явище. Полісний стан суспільства, де перетинаються місто-фортеця і місто-громада, розглянутий як різновид особливого політичного топосу – місця, де концентрується просвітницька свідомість, у його діалектичному зв’язку з войовничим сполохом полемосу (як із сакральним несвідомим, витісненим на маргінес в ході просвітницької секуляризації). Спираючись на ідеї Арістотеля, автор розгортає критику війни як явища, протиставленого принципам безкінечного політичного винахідництва, яке має ґрунтуватися на розвинутому народному красномовстві. Явище фашизації європейських суспільств у ХХ ст. трактується як спроба знищення політики через політизацію полемосу. Задля убезпечення від подібних рецидивів аполітичного, автор пропонує розбудовувати нову політичну теорію, в якій демократична політика була би міцно пов’язана з риторикою й винаходила себе в ній, розвиваючи традиції народного красномовства (як можливості кожному говорити власним голосом). Пропонується помислити політичну риторику як мистецтво множинної варіативності, у той час, як діалектика, будучи мистецтвом, яке зіштовхує між собою чіткі бінарні полемічні опозиції буття-небуття і добра-зла, має нарешті залишити політику в спокої. У протистоянні з політикою як із риторичним винаходом полемос постає як вияв аполітичної діалектики, а тому дослідження феномену війни потребує виходу далеко за межі політики – в позаполісну царину, де переважає не політична, а передовсім релігійна проблематика.
Завантаження
Посилання
Aristotle (2005). Politics / transl. by O. Kysliuk. Kyiv: Osnovy. 238 p. [In Ukrainian].
Badiou, A. (2014). Century / transl. by A. Riepa. Lviv: Kalvaria; Kyiv: Nika-Tsentr. 304 p. [In Ukrainian].
Badiou, A. (2017). To vote or to reinvent politics? / transl. by A. Riepa. Commons, 20.04. Retrieved from: https://commons.com.ua/en/golosuvati-chi-perevinajti-politiku/ [In Ukrainian].
Bystrytsky, Y., & Sytnichenko, L. (2022). Philosophy and discourse of war: Conflict of worlds as a limit of the theory of communication by Urgen Habermas. Filosofska Dumka, (3), 64—82. https://doi.org/10.15407/fd2022.03.064 [In Ukrainian].
Cassin, B. (Ed.) (2009). European dictionary of philosophies: Lexicon of untranslatables. Vol. 1. Kyiv: DUKH I LITERA. 576 p. [In Ukrainian].
Liuty, T. (2016). Critics of ideology: sociocultural dimension (M. Stirner, K. Marx, F. Nietzsche, S. Freud). NaUKMA Research Papers in Philosophy and Religious Studies, Vol. 180, pp. 36–44. [In Ukrainian].
Plato (1999). Dialogues. Kyiv: Osnovy. 395 p. [In Ukrainian].
Aristotle (1926). Rhetoric. Aristotle in 23 Volumes, Vol. 22 / transl. by J. H. Freese. Cambridge: Harvard University Press. Retrieved from Perseus Digital Library: http://www.perseus.tufts.edu/hopper/text?doc=Perseus:text:1999.01.0060
Barthes, R. (1957). Mythologies. [In French]. Paris: Seuil. 239 p.
Beck, U., Giddens, A., & Lash, S. (1994). Reflexive Modernization: Politics, Tradition and Aesthetics in the Modern Social Order. Stanford, CA: Stanford University Press. 228 p.
Beck, U. (1997). The Reinvention of Politics: Rethinking Modernity in the Global Social Order / transl. by M. Ritter. Cambridge, UK: Polity Press. 216 p.
Beekes, R., & van Beek, L. (2010). Etymological Dictionary of Greek. Volume I. Leiden, Boston: Brill. 1808 p.
Farrar, C. (1988). The Origins of Democratic Thinking: The Invention of Politics in Classical Athens. Cambridge, UK: Cambridge University Press. 312 p. https://doi.org/10.1017/CBO9780511552489
Finley, M. I. (1985). Democracy Ancient and Modern. New Brunswick, NJ: Rutgers University Press. 208 p. https://doi.org/10.36019/9780813566719
Gish, D. (2006). The Liberal Art of Classical Rhetoric: Greek Origins, Roman Appropriation, Humanist Revival. Retrieved from: https://www.academia.edu/100928469/The_ Liberal_Art_of_Classical_Rhetoric
Golob T., Makarovic M. (2022). Meta-Reflexivity as a Way toward Responsible and Sustainable Behavior. Sustainability, 14, 5192. https://doi.org/10.3390/su14095192
Guthrie W. K. C. (1971). The Sophists. Cambridge, UK: Cambridge University Press. 356 p.
Habermas, U., & Derrida, J. (2003). February 15, or What binds Europeans together: a plea for a common foreign policy, beginning in the core of Europe / transl. by M. Pensky. Constellations, Vol. 10, N. 3, 291–297. https://doi.org/10.1111/1467-8675.00333
Herrick, J. A. (2021). The history and theory of rhetoric: an introduction. New York, NY: Routledge. https://doi.org/10.4324/9781003000198
Hogan, M. J. (1998). Rhetoric and Community: Studies in Unity and Fragmentation. Columbia, SC: University of South Carolina Press. 315 p.
Kennedy G. A. (1963). History of Rhetoric, Vol. 1: The Art of Persuasion in Greece. Princeton, NJ: Princeton University Press. 364 p. https://doi.org/10.1515/9781400875726
Robinson E. (2023). The Politics of Unpolitics. The Political Quarterly, Vol. 94, N. 2, April/June. https://doi.org/10.1111/1467-923X.13270
Scardigno R., Mininni G. (2019). The Rhetoric Side of Fake News: A New Weapon for Anti-Politics? World Futures: The Journal of General Evolution, 76 (1), pp. 1–20. https://doi.org/10.1080/02604027.2019.1703158
Venugopal R. (2022). Can the anti-politics machine be dismantled? New political economy, 27 (6), pp. 1–15. https://doi.org/10.1080/13563467.2022.2045926
Yermolenko, V. (2023). Europe’s two hearts. Eurozine, 15.08. Retrieved from: https://www.eurozine.com/europes-two-hearts/
Авторське право (c) 2025 Микита Трачук
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
3.gif){kind=logo}
