ДО РОЗУМІННЯ ПОСТПРАВДИ В СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ
Анотація
У статті здійснено комплексний соціально-філософський аналіз феномену постправди як структурного стану сучасності, що має власну філософську генеалогію й конкретні соціальні прояви. Актуальність дослідження зумовлена безпрецедентною трансформацією механізмів соціальної регуляції: традиційна модель, згідно з якою встановлення факту тягло за собою моральне осудження, втратила ефективність, що особливо наочно проявляється в трансформації сприйняття резонансних кримінальних справ, зміні геополітичної легітимності й ескалації збройних конфліктів.
Автори виходять із того, що постправда не є тимчасовим відхиленням чи наслідком лише технологічних змін, а являє собою онтологічний стан, у якому істина перестає бути подією, здатною трансформувати соціальну реальність. Методологічна рамка дослідження носить комплексний характер, поєднуючи онтологічний підхід (істина як aletheia), дискурсивно-наративний аналіз (трансформація публічних скандалів), порівняльно-історичний метод (генеалогія постправди від модерну через постмодерн і метамодерн до порожнечі) й категоріальний аналіз (розрізнення істинності, щирості та порожнечі).
Особливу увагу приділено аналізу парадоксальних феноменів сучасної політичної ідентичності: солідарності західних ЛГБТ-активістів з ХАМАС (гасла «Queers for Palestine», «Gays for Gaza»), попри його гомофобну політику, а також швидкому згасанню руху Black Lives Matter після періоду безпрецедентної мобілізації. Ці феномени стають зрозумілими лише в контексті постправди, де символічна ідентифікація з наративом «пригнобленого» переважає фактичний зміст політики тих, з ким виражається солідарність, а емоційний імпульс, що не підкріплений структурними змінами, швидко втрачає мобілізаційну здатність.
У висновках формулюється теза про те, що ескалація збройних конфліктів постає як сублімація етичного вакууму: суспільство, що втратило здатність до розрізнення добра і зла в публічній сфері, переносить цю здатність у сферу воєнної дії, де бінарна опозиція «свій – чужий» тимчасово відновлює ілюзію моральної визначеності. Отже, класичне питання потребує переформулювання: проблема сучасності полягає не в тому, «що робити, якщо Бога немає», а в тому, як жити, коли правда перестала бути зобов’язанням, а саме питання про істинність чи щирість утратило соціальну значущість.
Завантаження
Посилання
Baudrillard, J. (1994). Simulacra and Simulation. Ann Arbor: University of Michigan Press. [English]
Casanova, J. (1994). Public Religions in the Modern World. Chicago: University of Chicago Press. [English]
Deleuze, G., & Guattari, F. (1987). A Thousand Plateaus. Minneapolis: University of Minnesota Press. [English]
Derrida, J. (1976). Of Grammatology. Baltimore: Johns Hopkins University Press. [English]
Dreyfus, H. L. (1991). Being-in-the-World: A Commentary on Heidegger’s Being and Time, Division I. Cambridge, MA: MIT Press. [English]
Foucault, M. (1980). Power/Knowledge: Selected Interviews and Other Writings. New York: Pantheon Books. [English]
Habermas, J. (2008). Notes on a post-secular society. Sign and Sight. [English]
Jameson, F. (1991). Postmodernism, or, The Cultural Logic of Late Capitalism. Durham: Duke University Press. [English]
Keane, J. (2018). Post-truth and the politics of silence. Eurozine. [English]
Lash, S. (1990). Sociology of Postmodernism. London: Routledge. [English]
Lyotard, J.-F. (1984). The Postmodern Condition: A Report on Knowledge. Minneapolis: University of Minnesota Press. [English]
McIntyre, L. (2018). Post-Truth. Cambridge, MA: MIT Press. [English]
Taylor, C. (2007). A Secular Age. Cambridge, MA: Harvard University Press. [English]
Vermeulen, T., & van den Akker, R. (2010). Notes on metamodernism. Journal of Aesthetics & Culture, 2(1). [English]
Bokoch, V. M. (2019). “Russkii mir” yak antiukrainska relihiino-politychna kontseptsiia. Visnuk of the Lviv University. Series Philos.-Political Studies, 24, 134-140. DOI https://doi.org/10.30970/2307-1664.2019.24.18 [Ukrainian]
Авторське право (c) 2026 Ольга Добродум, Едуард Мартинюк, Олена Никитченко
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
3.gif){kind=logo}
