АМБІВАЛЕНТНІСТЬ ГРИ: PAIDIA VS LUDUS
Анотація
У статті аналізується філософське й культурологічне розуміння гри з акцентом уваги на її амбівалентній природі й різних способах прояву. Центральним є розмежування між paidia і ludus – спонтанною, творчою грайливістю й структурованою, інституціоналізованою грою. З опорою на класичні праці Роже Каюа та Йогана Гейзинги досліджуються головні характеристики гри, такі як свобода, обмеженість, невизначеність результату, непpодуктивність, регулярність і фіктивність, а також класифікація типів ігор (agon, alea, mimicry, ilinx). Показано, що ці категорії взаємодіють і часто суперечать одна одній, що підкреслює складність і багатогранність ігрової діяльності. У контексті історії філософії розглядається традиція ludus, що від Платона й Арістотеля до Гейзинги й Каюа трактує гру як організовану практику, та paidia, онтологічна концепція Геракліта, Ніцше й Дельоза, де гра стає проявом плинності, творчості й самоствердження. Окрема увага приділяється впливу відеоігор на сучасну людологію: їхня популярність посилює сприйняття гри як ludus, проте підкреслюється, що істинна природа гри включає також paidia – спонтанну фантазію й свободу дій. Наголошується на необхідності розглядати гру як комплексне явище, яке поєднує правила й творчість, структуру й випадковість, інституціоналізацію й індивідуальну свободу, а також як невід’ємну частину культури та людського існування. Підсумком є висновок, що сучасна людологія й філософські дослідження відеоігор отримують найбільшу цінність, коли враховують подвійну природу гри й здатність людини одночасно бути учасником системи та творцем власного досвіду.
Завантаження
Посилання
Aristotle (2000). Politics. Kyiv: “Osnovy”. (In Ukrainian)
Wittgenstein, L. (1995). Tractatus Logico-Philosophicus; Philosophical Investigations. Kyiv: “Osnovy”. (In Ukrainian)
Derrida, J. (1996). Structure, sign, and play in the discourse of the human sciences. In M. Zubrytska (Ed.), Anthology of twentieth-century world literary-critical thought Lviv: Litopys. pp. 457–478. (In Ukrainian)
Skubina, N. (2024). Development of Play Concepts in Philosophy: From Antiquity to Postmodernism. Humanities Studies: Collection of Scientific Papers, 21 (98), pp. 103–109. https://doi.org/10.32782/hst-2024-21-98-12 (In Ukrainian)
Balinski, E. (2022). The problem of the uprising of the blind in the gaming industry. Topos, (1), 125–133.
Caillois, R. (2001). Man, play, and games. Illinois: University of Illinois Press.
Deleuze, G. (2006). Nietzsche and Philosophy. New York: Columbia University Press.
Huizinga, J. (1998). Homo Ludens. Abingdon, Oxfordshire: Taylor & Francis.
Keefer, K. H. (2023). Becoming Bayek: Blackness, Egypt, and Identity in Assassin’s Creed: Origins. Games and Culture, 18(7), P. 940–958. https://doi.org/10.1177/15554120231152755
Locke, J. (2013). Some Thoughts Concerning Education: (Including Of the Conduct of the Understanding). North Chelmsford, Massachusetts: Courier Corporation.
Mukherjee, H. (2024). “Fear the Old Blood”: The Gothicism of Bloodborne. Games and Culture, 19(1), pp. 94–115. https://doi.org/10.1177/15554120231155325
Nguyen, C. T. (2020). Games: Agency As Art. Oxford: Oxford University Press.
Plato. (2016). Plato: The Laws. Cambridge: Cambridge University Press.
Radchenko, S. (2025). Metamodern Nature of Hideo Kojima’s Death Stranding Synopsis and Gameplay. Games and Culture, 20(1), pp. 20–37. https://doi.org/10.1177/15554120231187794
Rousseau, J. (2010). Emile, or, on education: Includes Emile and Sophie, or, The Solitaries. Lebanon, New Hampshire: University Press of New England
Stewart, D. (2022). When representations become acts: gamepad vibration as physical violence in Deus Ex: Mankind Divided. Topos, (1), pp. 148–162.
Авторське право (c) 2026 Антон Алексеєнко
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
3.gif){kind=logo}
