ВІЙНА І НАЦІЯ (ЕТЮДИ ЩОДО ЕКЗИСТЕНЦІЙНОЇ АНАЛІТИКИ СУЩОГО «УКРАЇНА»)

Анотація

Предметом наступного тексту є війна. Тема війни, ситуація війни, війна як «дійсність» і як «можливість» може бути розглянута в широкому багатоманітті перспектив – від «матеріально-технічної», «історико-етнічної», «етико-культурної» тощо. Багатоманіття, яке навряд чи – особливо тут – можливо вичерпати, чи навіть окреслити. Але принаймні як спробу – почати задля окреслення хоча б «робочого поля» ми можемо зібрати і розподілити останнє під умовними титулами «технос», «пафос», «усія» і «онтос». З цього нас цікавить перспектива і шлях розглядати справу поглядом філософії. Під титулом «пафос» лишимо психічні стани і психологічні апорії фактичного стану справ, коли війна іде. Під титулом «технос» – регіон ресурсів, засобів, способів і структур війни. Знаючи, що титул «усія» (а в класичному звучанні «субстанція») і відповідний регіон мислення завжди знаходилися у розпорядженні філософії, ми, втім, не будемо рухатися в просторі і стилі «метафізики війни» – тобто трактувати те, чому війна прийшла у світ, як цей прихід пов’язаний з питанням про благо і зло, яка є «метафізична» підстава і сутність наявної присутності війни тощо. До того ж, деякі метафізичні значення нам доведеться утримувати і деякі метафізичні перспективи фіксувати – «метафізичні» не з огляду «методу», але з огляду «розмірності предметів», що розглядаються.

Ми рухаємося в горизонті, окресленому двома постулатами. Перший: війна є виконанням деякої буттєвої можливості. Другий: як така ця можливість є буттєвою можливістю людської присутності. Також ми приймаємо тут одне обмеження. А саме, ми говоримо про Україну і про війну в Україні, про нинішню війну в Україні як про, так би мовити, «випадок мислення» чи «випадок розуміння» того, «що» і того «як» «України» як сущого-що-екзистує. Зрозуміло, що такий розгляд має характер ніяк не більше, як етюду до названого. Ми говоримо про цю війну як про те, що належить не до порядку локальних речей і справ, а до порядку згаданої буттєвої можливості бути присутнім. Відтак, ми маємо приєднати війну до цього «що» і цього «як» «України».

Оскільки ця війна є «зовнішньою агресією», є агресивним вторгненням росії – як мінімум по цьому (але не тільки по цьому) – нам доводиться вести мову про «Росію». Лапки поставлені для того, щоб відокремити тут будь-які «квазінатуральні» ремінісценції. «Росія» це в даному дискурсі не країна, а також певна буттєва можливість і спосіб присутності.