КРИЗА СЕКУЛЯРИЗМУ ЯК ПРОДОВЖЕННЯ СЕКУЛЯРИЗАЦІЇ
Анотація
Мета статті полягає в тому, щоб охарактеризувати секуляризм, секуляризацію і секулярність у їх взаємозвʼязку з метафізичним і постметафізичним філософуванням. Завданням наукового дослідження є аналіз і порівняння сенсів термінів «секуляризм», «секуляризація» та «секулярність» у метафізичному та постметафізичному мисленні. Наукова новизна дослідження полягає в тому, що секуляризм розглядається як ідеологія, похідна від секуляризації та нерозривно пов’язана з метафізичними побудовами модерну, а секулярність – як природний наслідок триваючого процесу секуляризації у постметафізичній парадигмі мислення. Постсекулярна філософія – це філософія після того, як була розкритикована секулярная онтологія і епістемологія; після того, як нами було усвідомлене секулярне як рамка, що невблаганно диктує конкретні обриси нашого досвіду, але яку ми вільні розгортати в будь-яку імпонуючу нам сторону; після того, як ми взяли у лапки всі звичні секулярні поділи та задалися питанням про те, чи можна жити, відчувати й мислити інакше. Говорячи про постсекулярну філософію, неможливо уникнути запитання про те, що ж розуміється під секулярним, яке в цьому постсекулярному начебто долається. Для відповіді на це питання необхідно розрізнити секуляризм, секуляризацію та секулярність, адже ці поняття не є рівнозначними. Секуляризм авторка розуміє як ідеологію, що передбачає зникнення релігії, «розчаклування» світу, звільнення людини й людства від усіляких чар, насамперед – релігійних. Секуляризація є тим позитивним способом, яким суспільство відповідає на поклик власної релігійної традиції. Секуляризація усуває не релігію як таку, а лише деякі форми релігійності, несумісні з новим баченням реальності. Отже, під секуляризацією авторка має на увазі певний процес зміни статусу релігійної віри в суспільній свідомості. Секуляризм – це ідеологія, відповідно до якої людина критикує все релігійне, зокрема й релігійні інститути, а також вважає, що нерелігійні та антирелігійні принципи мають лежати в основі людської моралі. Терміном секулярність (український синонім: світськість) позначається або стан свідомості сучасного (модерного) субʼєкта, який перестав бути релігійним, або для якого на зміну релігійній вірі прийшов сучасний (модерний) досвід; або стан сучасних установ (інститутів) і практик, які працюють поза будь-яким звʼязком з релігією. Завершення метафізики означає втрату довіри до будь-яких метанаративів, зокрема й секуляризму. Префікс «пост» застосовується до нинішньої епохи, коли ми говоримо про кінець секуляризму, і ні в якому разі не про кінець секулярності.
Завантаження
Посилання
/Посилання
Berger, P. (2011). Unfinished Concept. Religiovedcheskie issledovaniya – Religious studies, 1–2 (5–6), 103–110. (In Russian).
Berger, P. (2012). Falsified Secularization. Gosudarstvo, Religiya, Czerkov’ v Rossii i za Rubezhom – State, Religion, Church in Russia and Abroad, 2 (30), 8–20. (In Russian).
Berger, P., Davie, G., & Focas, E. (2008). Religious America, Secular Europe? A Theme and Variations. Aldershot: Ashgate Publishing, Ltd.
Berger, P. L. (1967). The Sacred Canopy: Elements of a Sociological Theory of Religion. Garden City, NJ: Doubleday.
Casanova, J. (1994). Public Religions in the Modern World. Chicago: Chicago University Press. DOI: https://doi.org/10.7208/chicago/9780226190204.001.0001.
Casanova, J. (2007). Rethinking Secularization: A Global Comparative Perspective. In P. Beyer & L. Beaman (Eds.), Religion, Globalization and Culture (pp. 101–120). Leiden: Koninklijke Brill NV. DOI: https://doi.org/10.1163/ej.9789004154070.i-608.39.
Casanova, J. (2017). On the Other Side of Secularization: The Religious and Secular Dynamics of our Global Era: Collected Works. (O. Panich, Trans.). Kyiv: Dukh i litera. (In Ukrainian).
Connoly, W. (2000). Why I am not a Secularist. Minnesota: University of Minnesota Press.
Cox, H. (1995). Secular City: Secularization and Urbanization in Theological Perspective. (O. Bobrova, K. Turovskaya, Trans.). Moscow: Vostochnaya Literatura – Eastern Literature. (Original work published 1965). (In Russian).
Epstein, M. (2017). Projective Dictionary of the Humanities. Moscow: Novoe literaturnoe obozrenie – New Literary Review. (In Russian).
Glasner, P. E. (1977). The Sociology of Secularization: A Critique of a Concept. L.: Routledge & Kegan Paul.
Hadden, J. K. (1987). Toward Desacralizing Secularization Theory. Social Forces, 3 (65), 587–611. DOI: https://doi.org/10.2307/2578520.
Kyrlezhev, A. (2013). Secularism and Post-secularism in Russia and in the World. Otechestvennye Zapiski – Domestic Notes, 1. Retrieved from http://www.intelros.ru/readroom/otechestvennye-zapiski/o1-2013/19621-sekulyarizm-i-postsekulyarizm-v-rossii-i-v-mire.html. (In Russian).
Lipovetsky, G. (2001). The Era of Emptiness. Essays on Contemporary Individualism. (V. Kuznetsov, Trans.). Saint Petersburg: Vladimir Dal’. (Original work published 1983). (In Russian).
Martin, D. (1969). The Religious and the Secular: Studies in Secularization. L.: Routledge & Kegan Paul.
On the Power of the Powerless: Dialogue with John D. Caputo. (2007). In J. W. Robbins (Ed.), After the Death of God. N. Y.: Columbia University Press.
Secularization. (2000–2001). In New Philosophical Encyclopedia. Retrieved from https://iphlib.ru/greenstone3/library/collection/newphilenc/document/HASH6e47248e60a3b72aebfc6e?p.s=TextQuery. (In Russian).
Stepan, A. (2001). The World’s Religious Systems and Democracy: Crafting the “Twin Tolerations”. In A. Stepan, Arguing Comparative Politics. Oxford: Oxford University Press.
Taylor, Ch. (2013). A Secular Age (Book 1). (O. Panich, Trans.). Kyiv: Dukh i litera. (Original work published 2007). (In Ukrainian).
Weber, M. (1994). Economic Ethics of World Religions. In M. Weber, Favorites. The Image of Society (pp. 43–77). (М. I. Levin, Trans.; E. Balashova, Ed.). Moscow: Yurist. (Original work published 1921). (In Russian).
Watson, P. (2017). The Age of Nothing. How We Have Sought to Live Since the Death of God. (M. Zavalov & N. Kholmogorova, Trans.). Moscow: EKSMO. (Original work published 2014). (In Russian).
Whistler, D., & Smith, A. P. (2010). What is Continental Philosophy of Religion Now? Editors’ Introduction. In A. P Smith & D. Whistler (Eds.), After the Postsecular and the Postmodern: New Essays in Continental Philosophy of Religion. Newcastle: Cambridge Scholars Publishing.
Бергер П. Недоработанная концепция. Религиоведческие исследования. 2011. № 1–2 (5–6). С. 10–110.
Бергер П. Фальсифицированная секуляризация. Государство, религия, Церковь в России и за рубежом. 2012. № 2 (30). С. 8–20.
Вебер М. Хозяйственная этика мировых религий мира / пер. М. И. Левина. Вебер М. Избранное. Образ общества. М.: Юрист, 1994. С. 43–77.
Казанова Х. По той бік секуляризації: релігійна та секулярна динаміка нашої глобальної доби / пер. з англ. О. Панича. К.: Дух і літера, 2017. 264 с.
Кокс Х. Мирской град: секуляризация и урбанизация в теологическом аспекте / пер. с англ. О. Бобровой, К. Гуровской. М.: Издательская фирма «Восточная литература» РАН, 1995. 263 с.
Кырлежев А. Секуляризм и постсекуляризм в России и в мире [Электронный ресурс]. Отечественные записки. 2013. № 1. URL: http://www.intelros.ru/readroom/otechestvennye-zapiski/o1-2013/19621-sekulyarizm-i-postsekulyarizm-v-rossii-i-v-mire.html (дата обращения 24.05.2020).
Липовецки Ж. Эпоха пустоты. Эссе о современном индивидуализме / пер. с франц. В. Кузнецова. Спб.: Владимир Даль, 2001. 336 с.
Новая философская энциклопедия: в 4 т. [Электронный ресурс] / предс. научно-ред. совета В. С. Степин. М.: Мысль, 2000–2001. URL: https://iphlib.ru/greenstone3/library/collection/newphilenc/document/HASH6e47248e60a3b72aebfc6e?p.s=TextQuery (дата обращения 24.05.2020).
Тейлор Ч. Секулярна доба. Книга перша / пер. с англ. О. Панича. К.: Дух і літера, 2013. 664 с.
Уотсон П. Эпоха пустоты. Как люди начали жить без Бога, чем заменили религию и что из всего этого вышло / пер. с англ. М. Завалова, Н. Холмогоровой. М.: Эксмо, 2017. 784 с.
Эпштейн М. Проективный словарь гуманитарных наук. М.: Новое литературное обозрение, 2017. 616 с.
Berger P., Davie G., Focas E. Religious America, Secular Europe? A Theme and Variations. Aldershot: Ashgate Publishing, Ltd., 2008. 176 p.
Berger P. L. The Sacred Canopy: Elements of a Sociological Theory of Religion. Garden City, NJ: Doubleday, 1967.
Casanova J. Public Religions in the Modern World. Chicago: Chicago University Press, 1994. 330 p. DOI: https://doi.org/10.7208/chicago/9780226190204.001.0001.
Casanova J. Rethinking Secularization: A Global Comparative Perspective. Religion, Globalization and Culture / edited by P. Beyer & L. Beaman. Leiden: Koninklijke Brill NV, 2007. pp. 101–120. DOI: https://doi.org/10.1163/ej.9789004154070.i-608.39.
Connoly W. Why I am not a Secularist. University of Minnesota Press, 2000. 224 p.
Glasner P. E. The Sociology of Secularization: A Critique of a Concept. L.: Routledge & Kegan Paul, 1977. 137 p.
Hadden J. K. Toward Desacralizing Secularization Theory. Social Forces. Vol. 65. № 3. 1987. pp. 587–611. DOI: https://doi.org/10.2307/2578520.
Martin D. The Religious and the Secular: Studies in Secularization. L.: Routledge and Kegan Paul, 1969. 164 p.
On the Power of the Powerless: Dialogue with John D. Caputo. After the Death of God / edited by J. W. Robbins. N.-Y.: Columbia University Press, 2007. 204 p.
Stepan A. The World’s Religious Systems and Democracy: Crafting the “Twin Tolerations”. Arguing Comparative Politics. Oxford: Oxford University Press, 2001. pp. 218–225.
Whistler D., Smith A. P. What is Continental Philosophy of Religion Now? Editors’ Introduction. After the Postsecular and the Postmodern: New Essays in Continental Philosophy of Religion. Newcastle: Cambridge Scholars Publishing. 2010. pp. 1–24.
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
3.gif){kind=logo}
