ПОСТ-ПОСТМОДЕРНА ВЕРСІЙНІСТЬ
Анотація
У статті продовжується авторське дослідження версійності. Цього разу дотичними опиняються власне концепції пост-постмодерна Джоша Тота, Джеффрі Нілона, Вінфреда Флака та ін. В концепції останнього винаходиться такий важливий в сучасних умовах прояв версійності як напасть (adversity), що спричиняється супротивником (adversary), стає викликом та коливанням. Але саме це зіткнення створює умови появи цілого спектра версій реальності й пост-постмодерн розглядається як більш радикальна та енергійна версія постмодерну. Її аморфна та мінлива форма дозволяє людський істоті змінюватися та водночас залишатися собою. Це досить добре пояснює поширений вислів «версія мене». В пост-постмодерній подієвості версії людської істоти впорядковуються скоріше не етикою перверзій, а етикою нерішучості, яка уникає примусу обирати тільки одну з версій, бо призрак (specter) завжди становить привід (revenant). Однак слід враховувати й застереження щодо інтенсифікації постмодерна в його пост-постмодерній версії інтенсифікується також і капіталізм, який в такому випадку обертається (reverse) на Як-Раз-Вчасний (Just-in-Time) капіталізм, небезпечний вимогою нескінченно множити фікції себе, диверсифікувати своє портфоліо. Як противага цьому в статті досліджується версійність в контексті пост-постмодерного ситуаціонізма, в якому вона проявляє себе насамперед як людична субверсія. Крім того, розглядаються реверсія, різноманіття (diversity), перверсія, надверсія та мультіверсія, інверсія, траверсія, диверсифікація, ймовірність (verisimilitude), верифікація, річниця (anniversary) та інші версії версії, тобто версійність як така в її проявах. В додаток використовується диференціація варіацій (variations) в філософії, різновиди (varieties) в мистецтві та змінні (variables) в науці Жиля Дельоза. Особлива увага в статті приділяється пост-постмодерним різновидам (varieties) нового реалізму, зокрема науковому або критичному, звичайному, спекулятивному реалізмам, брудному реалізмові й естетиці та етиці білого трешу, а також реньюалізмові. Це пояснюється пост-постмодерною пристрастю до реального в його версіях після постмодерної фікціональності. За думкою Евеліен Гірц саме перетин (traversing) екстремумів уможливлює актуалізацію концепту надія.
Завантаження
Посилання
Barbrook, R. (2014). Class Wargames: Ludic Subversion against Spectacular Capitalism. N.-Y.: Minor Compositions.
Baudrillard, J. (1986). Amérique. P.: Editions Grasset & Fasquelle.
Fluck, W. (1992). Surface Knowledge and «Deep» Knowledge: The New Realism in American Fiction. In K. Versluys (Ed.), Neo-Realism in Contemporary American Fiction (pp. 65–85). Amsterdam: Rodopi.
Geerts, E. (2022). Navigating (Post-)Anthropocenic Times of Crisis: a Critical Cartography of Hope. CounterText, Volume 8, 3, 385–412.
Goodman, A. (2005). Pemberley Previsited: Pride and Prejudice by Jane Austen. In A. Fadiman (Ed.), Rereadings: Seventeen writers revisit books they love (pp. 155–164). N.-Y.: Farrar, Straus and Giroux.
Lacan, J. (2014). Anxiety: The Seminar of Jacques Lacan, Book X. Cambridge, UK and Malden, USA: Polity Press.
Leypoldt, G. (2004). Recent Realist Fiction and the Idea of Writing ‘After Postmodernism. Amerikastudien/American Studies, Volume 49–1, 19–34.
López, J., Potter G. (2001). After Postmodernism: The Millennium. In J. López, G. Potter (Eds.), After Postmodernism: An Introduction to Critical Realism (pp. 1–16). L.: Sage.
Lunning, F. (2016). Allure and Abjection: The Possible Potential of Severed Qualities. In K. Behar (Ed.), Object-Oriented Feminism (pp. 83–105). Minneapolis, L.: University of Minnesota Press.
Deleuze G., Guattari F. (1994). Is Philosophy? L.: Verso.
Massumi, B. (2002). Navigating moments (in conversation with Mary Zournazi). In: M. Zourzani (Ed.), Hope: New philosophies for change (pp. 210–243). Annadale: Pluto Press. Retrieved from https://www.yumpu.com/en/document/view/29174507/navigating-movementspdf-brian-massumi
McLaughlin, Robert L. (2007). Postmodernism in the Age of Distracting Discourses. In J. Toth, N. Brooks (Eds.), The Mourning After: Attending the Wake of Postmodernism (pp. 53¬¬–64). Amsterdam: Rodopi.
Morton, T., Boer D. (2021). Hyposubjects: On Becoming Human. L.: Open Humanities Press.
Nealon, J. T., (2016). Plant Theory: Biopower and Vegetable Life. Stanford: Stanford University Press.
Nealon, J. T., (2012). Post-Postmodernism or, The Cultural Logic of Just-in-Time Capitalism. Stanford: Stanford University Press.
Norris, C. (1990). What’s Wrong with Postmodernism? Baltimore: John Hopkins UP.
Pearce F., Woodiwiss T. (2001). Reading Foucault as a Realist. In J. López, G. Potter (Eds.), After Postmodernism: An Introduction to Critical Realism (pp. 51–62). L.: Sage.
Rebein, R. (2001). Hicks, Tribes and Dirty Realists: American Fiction after Postmodernism. Lexington: University Press of Kentucky.
Sheldon, R. (2015). Form/matter/chora: Object-oriented ontology and feminist new materialism. In Grusin R (ed.) The Nonhuman Turn. Minneapolis, MN: University of Minnesota Press, pp. 193–222.
Smith, A. (2007). Girl Meets Boy: The Myth of Iphis. Edinburgh: Canongate.
Stierstorfer, K. (2003). Introduction: Beyond Postmodernism – Contingent Referentiality? In K. Stierstorfer (Ed.) Beyond Postmodernism: Reassessments in Literature, Theory, and Culture (pp. 1–10). Berlin: Walter de Gruyter.
Toth, J. (2010). The Passing of Postmodernism: A Spectroanalysis of the Contemporary. Albany: State University of New York.
Wolf, M. (2018). Reader, Come Home: The Reading Brain in a Digital World. N.-Y.: HarperCollins.
Авторське право (c) 2025 Наталія Загурська
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).
3.gif){kind=logo}
