ШЛЯХ ДУХОВНОГО СТАНОВЛЕННЯ У ФІЛОСОФСЬКО-РЕЛІГІЙНИХ ПОГЛЯДАХ ПРЕДСТАВНИКІВ УКРАЇНСЬКОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ І РАННЬОМОДЕРНОЇ ДОБИ В КОНТЕКСТІ ВЧЕННЯ ПРО ТЕОЗИС
Анотація
У статті авторка намагається проаналізувати бачення шляху духовного становлення у філософських і релігійних поглядах представників українського середньовіччя та ранньомодерного періоду в контексті вчення про теозис. Відзначається, що доктрина обоження вважається основною для богослов’я святості. Теозис, суть якого полягає у відновленні людиною в собі Божого образу та його подоби, – це головна життєва мета з позицій Східної Церкви. Адже поєднання людської та Божественної сутності відкриває шлях до Бога. Як стан суб’єктивного досвіду людської особистості теозис розглядається в ісихазмі, який тлумачить його як синергію – взаємодіючу комбінацію енергій людини і Бога. Шлях до пізнання Бога пов’язаний з аскетичною відмовою від світського, а шлях до єднання з Ним – з поєднанням в людині Божественної та людської природ. Послідовники ісихазму вважають, що теозис – це переживання суб’єктивного досвіду людської особистості, синергія – взаємодіюче поєднання енергії людини і Бога. Головне завдання аскези – стяжання благодаті. Саме в ній розчиняється воля людини в процесі трансформації людської істоти. Вчення теозису мало вплив на формування теократичної ідеї в культурі Русі, в якій любомудріє відіграє важливу роль в усвідомленні себе як образу Божого. Проаналізувавши погляди представників українського середньовіччя та ранньомодерної доби на шлях духовного становлення людини, авторка доходить висновку, що характерним для них було бачення обоження як наближення людини до Бога через самопізнання й моральне вдосконалення. Teoзис – це кінцевий результат на шляху духовного зростання для представників філософської думки середньовіччя та раннього модерну, які глибокого значення надавали здобуттю внутрішнього містичного досвіду та прагнули до стану переживання духовного екстазу як кінцевої мети в містичному прямуванні до обоження.
Завантаження
Посилання
/Посилання
Babiy, V. (2013). The Doctrine of Theosis (Deification) in the Works of St. Simeon the New Theologian: Christological and Pneumatological Aspect. (PhD Thesis). Kyiv: Kyiv Orthodox Theological Academy of the Ukrainian Orthodox Church of the Kyiv Patriarchate. (In Ukrainian).
Batsevych, F. (2000). Ways of Development of Philosophy of Language in Eastern Slavs: Byzantine and South Slavic Influences. Problems of Slavic Studies, 51, 143–148. (In Ukrainian).
Bobrova, A. (2014). The Paradox of Knowing God in Dionysius the Areopagite: Apophatics and Cataphatics, Knowledge and Ignorance. In The Days of Science of the Faculty of Philosophy (Kyiv, April 15–16): Intern. Conference Proceedings (Part 1, pp. 7–10). Kyiv: Kyiv University Publishing and Printing Center. (In Ukrainian).
Сhornomorets, E. М. (2019). Theoretical Foundations of Christian Neoplatonic Aesthetics of Maximus the Confessor: Historical and Philosophical Analysis. (PhD Thesis). Kyiv: National Pedagogical Dragomanov University. (In Ukrainian).
Creativity of the Saints of Our Father Athanasius the Great, Archbishop of Alexandria (Part 1, 2nd edition). (1902). Sergiyev Posad: Holy Trinity St. Sergius Lavra, Own Publishing House. (In Russian).
Dionysius the Areopagite. (2002). Writings on the Church Hierarchy (With Interpretations of Maxim the Confessor). (G. M. Prokhorov, Trans.). Saint Petersburg: Aleteia. Retrieved from https://azbyka.ru/otechnik/Dionisij_Areopagit/sochinenija/3#note1017_return.
Doichyk, M. (2019). The Idea of Dignity: from Antiquity to Modernity (Historical-Philosophical Analysis). (Doctoral Thesis). Dnipro: Oles Honchar Dnipro National University. (In Ukrainian).
Dojchyk, M. (2004). Ethic-anthropological Ideas of Ukrainian Renaissance Humanism (the End of the XVI – One Third of the XVII Centuries). (PhD Thesis). Kyiv: Taras Shevchenko National University. (In Ukrainian).
Florovsky, G. (2005). Eastern Fathers of the Church. Moscow: AST. (In Russian).
Glushchenko, A. (2013). The Importance of the Anthropology of the Monk Maximus the Confessor for Modern Orthodox Apologetics. Kyiv: Publishing Department of the Ukrainian Orthodox Church. (In Russian).
Hilarion. (1954). Deification of Human. The Purpose of Human Life. Theological Studio. Winnipeg: Ukrainian Scientific Theological Society. (In Ukrainian).
Kendus, O. (2010). Self-reflection of Personality in the Philosophical and Religious Worldview of the Ukrainian Clergy. Socio-humanitarian Problems of Human, 4, 71–79. (In Ukrainian).
Khoruzhiy, S. (2005). Essays on Synergistic Anthropology. Moscow: Institute of Philosophy, Theology and History of St. Thomas. (In Russian).
Kletsova, S. (2003). Traditions of Mysticism in the Context of Ukrainian Christian Philosophy of the Late XVI – Early XVII Centuries. Science. Religion. Society, 4, 40–45. (In Ukrainian).
Kopystensky, Z. (1878). Palinodia. In Russian Historical Library, published by the Archaeographic Commission (Vol. 4. Monuments of Polemic Literature in Western Russia, Book 1, pp. 313–1200). Saint Petersburg: A. Tranchel’s Publishing and Chromolithography House. (In Russian).
Kralyuk, P. M. (2007). Meletius Smotrytsky and the Ukrainian Spiritual and Cultural Revival of the Late XVI – Early XVII Centuries. Ostrog: Ostroh Academy National University Publishing House. (In Ukrainian).
Kyrychok, O. (2017). Writing of Kyiv Rus as a Political Phenomenon (Historical and Philosophical Analysis). (Doctoral Thesis). Kyiv: H. S. Skovoroda Institute of Philosophy of the National Academy of Sciences of Ukraine. (In Ukrainian).
Levchenko, N. (2018). Biblical Hermeneutics in Ancient Ukrainian Literature. Kharkiv: Maidan. (In Ukrainian).
Lysenko, A. (2016). The “Tabor Light” as a Semantic Orthodox Ideal of Man. (PhD Thesis). Zhytomyr: Zhytomyr State University named after Ivan Franko. (In Ukrainian).
Mozhovyy, I. P. (2009). Neoplatonism and Patristics, or Light in the Twilight of Great Civilization. Sumy: Ukrainian Academy of Banking of the National Bank of Ukraine. (In Ukrainian).
Nenya, H. (2006). The Mystic Experience and Practice in the Concept of Goddening (the Historic and Philosophical Analysis of the Hesychasm Tradition). (PhD Thesis). Kyiv: The Institute of Philosophy named after H. S. Skovoroda of the National Academy of Sciences of Ukraine. (In Ukrainian).
Origen. (2008). On the Beginnings. Saint Petersburg: Amphora (Library of Alexandria). (In Russian).
Palamas, G. (2006). One Hundred and Fifty Chapters. Krasnodar: Text. (In Russian).
Rev. John of Damascus. (2003). The Exact Statement of the Orthodox Faith. Moscow: Sretensky Monastery’s Publishing House. (In Russian).
Rev. Maxim the Confessor. (2010). Questions and Perplexities. (D. A. Chernoglazov, Trans.). Moscow: Deserts of the New Athenian Russian Panteleimon Monastery. (In Russian).
Rev. Simeon New Theologian. (2010). Come, True Light: Selected Hymns. Saint Petersburg: Oleg Abyshko’s Publishing House. (In Russian).
Sandyga, O., & Kletsova, S. (2007). Ecological Intention of Two Paradigms in the Ukrainian Philosophy of the End of the 16th – the Beginning of the 17th Centuries. Multiversum, 60, 124–134. (In Ukrainian).
Sidorina, E. (2014). Philosophical Experience of Human Comprehension in Hesychasm. In The Days of Science of the Faculty of Philosophy (Kyiv, April 15–16): Intern. Conference Proceedings (Part 1, pp. 50–53). Kyiv: Kyiv University Publishing and Printing Center. (In Ukrainian).
Smolyatych, K. (2002). The Message was Written by Clement, Metropolitan of Russia, to the Priest Tommy and Interpreted by the Monk Athanasius. In The Golden Word. Textbook. Ukraine-Russia of the Middle Ages IX – XV Centuries (pp. 153–157). Kyiv: Aconite. (In Ukrainian).
Smotrytsky, G. (1587). The Key to the Kingdom of Heaven. Ostrog. Retrieved from http://litopys.org.ua/suspil/sus11.htm. (In Ukrainian).
Smotrytsky, M. (1987). Trenos, or Lamentation of the Only Holy Local Apostolic Eastern Church with an Explanation of the Dogmas of the Faith, First Translated from Greek into Slavic, and Now from Slavic into Polish by Theophilus Orthologus, the Son of the Same Holy Eastern Church. In Ukrainian literature of the XVII century (pp. 67–107). Kyiv: Naukova dumka. (In Ukrainian).
Tereshchenko, T. N. (Ed.). (2008). Symphony on the Creations of St. Gregory the Theologian. Moscow: Dar. (In Russian).
Tranquillion-Stavrovetsky, K. (1988). Mirror of Theology. In Ukrainian Poetry of the XVII Century: Anthology (First Half). Kyiv: Radianskyi Pysmennyk. (In Ukrainian).
Turovsky, K. (1956). The Story of Cyril the Sinful Monk to Vasily the Hegumen Pechersky about a Man in a White Robe, and About Monasticism, and About the Soul, and About Repentance. In D. S. Likhachev (Ed.), Works of the Department of Old Russian Literature (Vol. 12, pp. 348–354). Moscow; Leningrad: Publishing House of the Academy of Sciences of the USSR. (In Russian).
Turovsky, K. (1958). The Same Sinful Monk is a Word about the Relaxed, from Being and from the Evangelic Tales, in Week 4 after Easter. In D. S. Likhachev (Ed.), Works of the Department of Old Russian Literature (Vol. 15, pp. 331–335). Moscow; Leningrad: Publishing House of the Academy of Sciences of the USSR. (In Russian).
Vyshensky, I. (1986). Works. Kyiv: Dnipro. (In Ukrainian).
Yatsyk, S. (Ed). (2018). Europe of Saints. Social, Political and Cultural Aspects of Holiness in the Middle Ages. Saint Petersburg: Aletheia. (In Russian).
Бабій В. М. Вчення про теозис (обоження) у творах преподобного Симеона Нового Богослова: христологічно-пневматологічний аспект: автореф. дис. канд. богосл. наук. К.: Православ. богосл. акад. Укр. Православ. Церкви Київ. Патріархату, 2013. 22 с.
Бацевич Ф. Шляхи розвитку філософії мови у східних слов’ян: візантійські та південнослов’янські впливи. Проблеми слов’янознавства. 2000. Вип. 51. С. 143–148.
Боброва А. Парадокс пізнання Бога у Діонісія Ареопагіта: апофатика й катафатика, знання та незнання. Матеріали Міжнародної наукової конференції «Дні науки філософського факультету – 2014», від 15–16 квітня 2014 р. К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2014. Ч. 1. С. 7–10.
Вишенський І. Твори. Київ: Дніпро, 1986. 247 с.
Глущенко А. Значение антропологии преподобного Максима Исповедника для современной православной апологетики. Киевская духовная академия и семинария. К.: Издательский отдел Украинской Православной Церкви, 2013. 295 с.
Дионисий Ареопагит. Сочинения. Толкования Максима Исповедника [Электронный ресурс] / пер. и пред. Г. М. Прохорова. СПб.: Алетейя, 2002. 854 с. URL: https://azbyka.ru/otechnik/Dionisij_Areopagit/sochinenija/3#note1017_return.
Дойчик М. Етико-антропологічні ідеї Українського ренесансного гуманізму (кінець XVI – перша третина XVII ст.): автореф. дис. канд. філософ. наук: 09.00.05. К.: Київ. нац. ун-т імені Т. Шевченка, 2004. 20 с.
Дойчик М. Ідея гідності: від античності до модерну (історико-філософський аналіз): дис. д-ра філос. наук: 09.00.05. Дніпро: Дніпров. нац. ун-т імені О. Гончара, 2019. 530 с.
Европа святых. Социальные, политические и культурные аспекты святости в Средние века / отв. ред. С. Яцык. СПб.: Алетейя, 2018. 324 с.
Іларіон. Обоження Людини. Ціль людського життя. Богословська студія. Вінніпег: Українське Наукове Богословське Товариство, 1954. 96 с.
Кендус О. Саморефлексія особистості у філософсько-релігійному світогляді представників українського кліру. Соціогуманітарні проблеми людини. 2010. № 4. С. 71–79.
Киричок О. Писемність Київської Русі як політичний феномен (історико-філософський аналіз): автореф. дис. д-ра філос. наук: 09.00.05. К.: Ін-т філософії імені Г. С. Сковороди НАН України, 2017. 35 с.
Клецова С. Традиції містицизму в контексті української християнської філософії кінця XVI – початку XVII ст. Наука. Релігія. Суспільство. 2003. № 4. С. 40–45.
Копыстенский З. Палинодія. Русская историческая библиотека, издаваемая Археограф. комис. Т. 4: Памятники полемической литературы в Западной Руси. Кн. 1. СПб.: Тип. и хромолитогр. А. Траншеля, 1878. С. 313–1200.
Кралюк П. М. Мелетій Смотрицький і українське духовно-культурне відородження кінця XVI – початку XVII ст. Острог: Вид-во Національного університету «Острозька академія», 2007. 208 с.
Левченко Н. Біблійна герменевтика в давній українській літературі. Харків: Майдан, 2018. 392 с.
Лисенко О. В. «Фаворське світло» як смислообраз православного ідеалу людини: автореф. дис. канд. філос. наук: 09.00.11. Житомир: Житомир. держ. ун-т імені І. Франка, 2016. 16 с.
Мозговий І. П. Неоплатонізм і патристика, або Світло в присмерках великої цивілізації. Суми : ДВНЗ «УАБС НБУ», 2009. 471 с.
Неня Г. О. Містичні досвід і практика в концепції обоження (історико-філософський аналіз традиції ісихазму): автореф. дис. канд. філос. наук: 09.00.05. К.: Ін-т філософії імені Г. С. Сковороди НАН України, 2007. 15 с.
Ориген. О началах. СПб.: Амфора (Александрийская библиотека), 2008. 320 с.
Палама Г. Сто пятьдесят глав. Краснодар: Текст, 2006. 224 с.
Преподобный Иоанн Дамаскин. Точное изложение Православной веры. Москва: Издательство Сретенского монастыря, 2003. 162 с.
Преподобный Максим Исповедник. Вопросы и недоумения / пер. с древнегреч. Д А. Черноглазова; сост., предисл., комм. и науч. ред. Г. И. Беневича; отв. ред. Д. А. Поспелов. М.: Пустынь Новая Фиваида Афонского Русского Пантелеймонова монастыря, 2010. 488 с.
Преподобный Симеон Новый Богослов. Прииди, Свет Истинный. Избранные гимны. СПб.: Издательство Олега Абышко, 2010. 224 с.
Сандига О., Клецова С. Екологічна інтенція двох парадигм в українській філософії кінця ХVІ – початку ХVІІ ст. Мультиверсум. 2007. Вип. 60. С. 124–134.
Симфония по творениям святителя Григория Богослова / ред.-сост.: Т. Н. Терещенко. М.: Даръ, 2008. 608 с.
Сідоріна Є. Філософський досвід осмислення людини в ісихазмі. Матеріали Міжнародної наукової конференції «Дні науки філософського факультету – 2014», від 15–16 квітня 2014 р. К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2014. Ч. 1. С. 50–53.
Смолятич К. Послання, написане Климентієм, митрополитом руським, священику Фомі і розтлумачене Афанасієм-монахом. Золоте слово. Хрестоматія України-Русі епохи Середньовіччя IX-XV століть. К.: Аконіт, 2002. С. 153–157.
Смотрицький Г. Ключ Царства Небесного [Електронний ресурс]. Острог, 1587. URL: http://litopys.org.ua/suspil/sus11.htm.
Смотрицький М. Тренос, або Плач єдиної святої помісної апостольської Східної Церкви з поясненням догматів віри, початково з грецької на слов’янську, а тепер зі слов’янської на польську перекладений Теофілом Ортологом, тієї ж Святої Східної Церкви сином. Українська література XVII ст. К.: Наукова думка, 1987. С. 67–107.
Творенія иже во святыхђ отца нашего Афанасіа Великаго Архіепископа Александрійскаго. Часть первая. Изданіе второе исправленное и дополненное. Свято-Троицкая Сергіева Лавра. Сергиев Посад: Собственная типографія, 1902. 472 с.
Транквіліон-Ставровецький К. Зерцало богословія. Українська поезія XVII століття (перша половина). Антологія. К.: Рад. Письменник. 1988. 360 с.
Туровский К. Повесть Кирила многогрħшнаго мниха к Василию игумену Печерьскому о бħлоризцħ человħцħ, и о мнишьствħ, и о души, и о покаянии. Труды Отдела древнеруусской литературы: т. 12 / отв. ред. И. П. Еремин. М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1956. С. 348–354.
Туровский К. Того же грħшнаго мниха слово о раслабленħмь, от бытия и от сказания евангелскаго, в неделю 4 по пасцħ. Труды Отдела древнерусской литературы: т. 15 / отв. ред. Д. С. Лихачев. М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1958. С. 331–335.
Флоровский Г. Восточные отцы Церкви. М.: АСТ, 2005. 640 с.
Хоружий С. Очерки синергийной антропологии. М.: Институт философии, теологии и истории св. Фомы, 2005. 408 с.
Чорноморець Є. М. Теоретичні основи християнсько-неоплатонічної естетики Максима Сповідника: історико-філософський аналіз: автореф. дис. канд. філос. наук: 09.00.05. К.: Нац пед. ун-т імені М. П. Драгоманова, 2019. 19 с.
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).