ЕТИЧНІ УЯВЛЕНННЯ ТОТАЛІТАРИЗМУ В ПОЛІТИЧНІЙ ФІЛОСОФІЇ ГАННИ АРЕНДТ

Анотація

У статті аналізується проблематика етичних уявлень тоталітаризму в межах філософських напрацювань Ганни Арендт. Розглядаються умови для формування тотальної держави та значення в цьому процесі як суспільства загалом, так і окремого індивіда, а також особливості тоталітарних трансформацій останніх і їхньої взаємодії з режимом на різних етапах функціонування тотальної держави. На думку Ганни Арендт, тоталітаризм є системою масового терору, що розгортається у ХХ столітті в умовах руйнування політичного простору й людської взаємодії, відчуження людини від політичного життя шляхом поступової зміни усталених уявлень про мораль та етичних норм, перетворення суспільства на «атомізованих» індивідів. Досліджуючи проблему виникнення тоталітаризму, Ганна Арендт звертається до антропологічної площини, де досліджує шлях, яким у публічну сферу входить насильство, а політика з дії перетворюється на інструмент досягнення визначених цілей та обслуговування приватного інтересу. Також на прикладі Адольфа Айхмана Гана Арендт аналізує феномен «банальності зла», що криється у підвалинах так званого «добропорядного суспільства», яке легко стає зброєю тоталітаризму разом з «низовими виконавцями наказів», дії яких, на думку мислительки, повинні оцінюватись як дії саме людини, а не як інструмента для виконання певних функцій. У даному дослідженні окреслюються також сфери етичного, а саме площини індивідуальної та суспільної моралі, де існує поділ на особисту і політичну відповідальність. До цього розгляду додається ще й поняття «колективної провини». Встановлюється, що з філософсько-антропологічного погляду головною умовою для повторення тоталітаризму є відчуження індивіда від політичного життя, зведення людської взаємодії до функціональних контактів у економічній сфері, а також руйнування соціальних зв’язків із сім’єю та друзями. Досліджується також проблематика існування можливостей для запобігання повторенню тоталітаризму, які містяться саме в етичній площині. Це, по-перше, здатність до судження й мислення, які створюють особисті принципи. По-друге ж – наявність публічної сфери, яка передбачає можливості для вільної дії в публічному просторі, що актуалізує питання моральності та моральних принципів.