Гештальтпсихологія у когнітивно-еволюційному висвітленні та доцільність використання у мовознавчих дослідженнях гештальпсихологічних понять фігури та фону

Анотація

Статтю присвячено розгляду гештальтпсихології у когнітивно-еволюційному висвітленні із з’ясуванням доцільності запропонованого Леонардом Талмі використання у мовознавчих дослідженнях гештальпсихологічних понять фігури та фону. По-перше, демонструється, що такий психологічний напрям, як гештальтпсихологія, зосередився лише на одній, правопівкульовій, стороні людської когніції, абсолютизувавши її всупереч існуванню другої, лівопівкульової, її сторони, яка протягом цивілізаційної історії людства обумовлює його науковий прогрес. Показано, що, згідно з когнітивно-еволюційною теорією мови, в онто- та філогенезі правопівкульове синкретичне (гештальтне) сприйняття змінюється поверхневим, коли категоризація пізнаваного за певними ознаками вже відбувається, але лише за першою ознакою, яка випадково потрапила в поле зору, а згодом поверхневе сприйняття має змінитися на лівопівкульове альтернативне, коли категоризація відбувається за ознакою, обмірковано обраною з альтернативи ознак, тобто коли людина одночасно сприймає всі ознаки пізнаваного явища. В цілому увага гештальтпсихології вище синкретичного (гештальтного) сприйняття не розповсюдилася (єдиним винятком є закон прегнантності, сутність якого є близькою до розуміння поверхневого сприйняття). По-друге, у статті доводиться наступне: 1) запропоновані Леонардом Талмі для використання у мовознавчих дослідженнях гештальпсихологічні поняття фігури та фону не мають у мовознавстві тих ознак, які вони мають у гештальтпсихології, що обумовлює відсутність підстав стверджувати, що ці поняття взято з гештальтпсихології; 2) талмівські фігура та фон у мові мають лише часткову реалізацію, у той час як поняття рухомого та нерухомого, якими Л. Талмі синонімічно тлумачить поняття фігури та фону,  реалізуються набагато частіше, бо залежать не від положення «позаду», від якого залежить поняття фону, а від більш універсального положення «близькість»; 3) у мові і фігура, і фон  можуть бути нерухомими та рухомими, що суперечить талмівській установці «фігура завжди рухома, фон завжди нерухомий»; 4) у мові існують синтагматичні заборони, обумовлені не тільки протиставленнями фігури та фону або рухомості та нерухомості.