Міф про Піґмаліона в «Метаморфозах» Овідія та п’єсі Вільяма Швенка Ґілберта «Піґмаліон і Ґалатея»
Анотація
У статті розглянуто амбівалентну природу міфу про Піґмаліона в «Метаморфозах» Овідія та п’єсі драматурга вікторіанської доби Вільяма Швенка Ґілберта «Піґмаліон і Ґалатея» (1870). Овідієва та Ґілбертова версії міфу постають як спроби деміфологізації, які парадоксальним чином запроваджують власну міфологію. Аналіз цих творів показує, що міф править водночас за реальність та ілюзію, розмиваючи межі між критичним знанням і міфологічним світоглядом. Спираючись на теорію концептуальної метафори, автор також припускає, що міф про Піґмаліона можна вважати за алегорію в рамках коґнітивної парадигми втіленого реалізму, а несвідома метафора, що стоїть за міфом, представляє метаморфозу як раціонально пояснювану, але відпорну до критичного мислення. У статті досліджено міфічну свідомість Піґмаліона, висвітлено його самообман і діалектику між одухотворенням і скам’янінням. В Овідія Піґмаліон досягає майстерності досконалої омани. Він вірить у можливість оживити статую, адже вона дуже схожа на живу. Оригінальний сюжет «Метаморфоз» Овідія балансує на межі між дивом і самооманою. Після Овідія його природа залишалася амбівалентною протягом століть. Ґілберт деміфологізує цей сюжет, дозволяючи йому стати справжньою реальністю. Мрія Піґмаліона перетворюється на дійсність, виявляючи свої парадоксальні наслідки – фантасмагорія одухотворення стає жахом наяву. Діалектика міфу реалізується через леґітимацію магічного акту творення і підваження його наслідків. Одухотворення принципово можливе, але виховання та соціалізація Ґалатеї зазнають позірного фіаско. Єдиним виходом з цього становища видається зворотний акт скам’яніння. Ілюзія Піґмаліона має пройти повне коло, щоб відновити баланс. У висновках зазначено, що розуміння міфу про Піґмаліона вимагає балансування між міфологізацією і деміфологізацією, знанням і незнанням.
Завантаження
Посилання
Assmann, A. (1997). Belebte Bilder: Der Pygmalion-Mythos zwischen Religion und Kunst. In Pygmalion: die Geschichte des Mythos in der abendländischen Kultur (pp. 63–87). Eds. M. Mayer, G. Neumann. Freiburg im Breisgau: Rombach.
Blühm, A. (1988). Pygmalion. Die Ikonographie eines Künstlermythos zwischen 1500 und 1900. Frankfurt a.M.: Peter Lang.
Denysko, P. (2021). Insait. Vizualni y multymodalni metafory v zhyvopysi, skulpturi, kino ta inshykh vizualnykh mystetstvakh [Insight: Visual and Multimodal Metaphors in Painting, Sculpture, Cinema, and Other Visual Arts]. Poltava: FOP Hovorov S.V.
Didi-Huberman, G. (2005). Confronting Images: Questioning the Ends of a Certain History of Art. Trans. J. Goodman. University Park: The Pennsylvania State University Press.
Dörrie, H. (1974). Pygmalion. Ein Impuls Ovids und seine Wirkungen bis in die Gegenwart. Opladen: Westdeutscher Verlag.
Gilbert, W. S. (1870). Pygmalion and Galatea. An entirely original mythological comedy. New York: T.H. French. http://archive.org/details/pygmaliongalatea00gilb (accessed 17 July 2023).
Gross, K. (2019). The Dream of the Moving Statue. Ithaca, NY: Cornell University Press.
Haynes, M. (2023). The Skin of a Statue: Rethinking Ovid’s Pygmalion. The Sculpture Journal, 32(2), 175–191. https://doi.org/10.3828/sj.2023.32.2.03
Horkheimer, M., Adorno, T. W. (1972). Dialectic of Enlightenment: Philosophical Fragments. Trans. J. Cumming. New York: Herder & Herder.
Joshua, E. (2001). Pygmalion and Galatea: The History of a Narrative in English Literature. Aldershot: Ashgate.
Lakoff, G., Johnson, M. (1999). Philosophy in the Flesh: The Embodied Mind and Its Challenge to Western Philosophy. New York: Basic Books.
Lakoff, G., Johnson, M. (2003). Metaphors We Live By. Chicago: The University of Chicago Press.
Lakoff, G., Turner, M. (1989). More Than Cool Reason: A Guide to Poetic Metaphor. Chicago: The University of Chicago Press.
Miller, J. M. (1988). Some Versions of Pygmalion. In Ovid Renewed. Ovidian Influences on Literature and Art from the Middle Ages to the Twentieth Century (pp. 205–214). Ed. C. Martindale. Cambridge: Cambridge University Press.
Miller, J. H. (1990). Versions of Pygmalion. Cambridge: Harvard University Press.
Ovid. (1958). Metamorphoses. Ed. and trans. F. J. Miller. Vol. 2 (pp. 81–85). London: Heinemann. http://archive.org/details/metamorphoseswit02oviduoft (accessed 17 July 2023).
Shopin, P. (2013). The Myth of Language in G. B. Shaw’s Pygmalion. Mova i kultura, 16(2), 282–286. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Mik_2013_16_2_50 (accessed 17 July 2023).
Shopin, P. (2014). Postmodern Pygmalionism. Visnyk Luhanskoho natsionalnoho universytetu imeni Tarasa Shevchenka. Filolohichni nauky, 6(2), 77–86. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/vluf_2014_6%282%29__14 (accessed 17 July 2023).
Shopin, P., Bentia, I. (2023). The Myth of Materialism and the Subject of Modernity: Pygmalion in the Works of André-François Boureau-Deslandes and Jean-Jacques Rousseau. Artistic Culture. Topical Issues, 19(1), 192–199. https://doi.org/10.31500/1992-5514.19(1).2023.283357
Weiser, C. (1998). Pygmalion: vom Künstler und Erzieher zum pathologischen Fall; eine stoffgeschichtliche Untersuchung. Frankfurt a.M.: Peter Lang.
