Світло крізь призму ритму та руху в триптиху Ігоря Калинця «Пилярі»
Анотація
Триптих І. Калинця «Пилярі» зі збірки «Листи до Звенислави з ув’язнення» з’явився внаслідок обсервації картин українського художника Олександра Богомазова – талановитого маляра, графіка, педагога та автора трактату «Живопис та елементи». Триптих демонструє широкий інтермедіальний синтез лірики, живопису, музики та театру. Перша частина, яку б можна було назвати «Світло», пристрасно передає колористику картин, майже в кожному рядку є живописні маркери. Перенасиченість верлібру кольорами покликана розкрити стильові особливості полотен, що постали внаслідок синтезу кубофутуризму та спектралізму. Перший вірш спирається на три контрапункти: визволення («визволяється гаряче дерево»), «очищення людей і дерева» і преображення тіла у світло. Здається, поет у своїй інтерпретації пішов далі, ніж художник, адже ідеться про духовний процес із його етапами.
Ключовим поняттям другої частини триптиху є ритм. Чи може існувати ритм у малярстві? На це питання О. Богомазов, один із найбільших теоретиків світового авангарду, відповідає в трактаті «Живопис та елементи» (1914, 1928): для художника ритм – це якісна і кількісна категорія, навіть статичний предмет має свій ритм. І. Калинець вчить перекладати мову живопису на мову музики. Зведення будинку зі співучих дощок, які випилюють робітники, завдяки інтермедіальним реляціям перетворюється на сакральне дійство, адже преображення світла у першій частині й ритм та інші музичні компоненти у другій дають народження чогось принципово нового – озвученого, «живого», «енергійного», світлого дому.
У третьому верлібрі І. Калинець, перебуваючи в таборі й оминаючи цензурні обмеження, бере на себе сміливість повернути славетний «Березіль», різдвяний вертеп і трагедію «Патетична соната» Миколи Куліша в український культурний дискурс через категорію руху. Річ у тому, що ця категорія приблизно в один час стала домінантною в діяльності театру «Березіль» та у творчості О. Богомазова. Ідеться про ритм як принцип Всесвіту.
Ігор Калинець та Олександр Богомазов як митці мають багато спільного. Інтерпретуючи картини О. Богомазова, І. Калинець «заряджає» верліброві рядки позитивним мисленням та переконанням, що Світло сильніше за темряву.
Завантаження
Посилання
Borysiuk I. The Lyrics of Ihor Kalynets: A Cosmos Created from the Word. Scientific Notes of NaUKMA. Philological Sciences, 2020, no. 3, pp. 45–52.
Danchyshyn N. R. Polyphony of the Poetic Worlds of Ihor Kalynets, Roman Kudlyk, and Hryhorii Chubai. PhD dissertation in Philology, specialty 10.01.01 – Ukrainian Literature. Ivan Franko National University of Lviv, 2021. 261 p.
Danchyshyn N. R. The Role of the Ukrainian Diaspora in the Dissemination of Ihor Kalynets’s Works. Bulletin of the Institute of Ukrainian Studies, 2024, no. 2, pp. 112–121.
Zabuzhko O. Instead of a Foreword. Two Illogics on the Viburnum Theme. In: Kalynets I. Poetry: in 2 vols. Lviv: SPOLOM, Drukarski Kunshty, 2014. Vol. 1: The Awakened Muse. Poetry of 1962–1972. 312 p.
Ivannykova Ya. O. Memoirs of O. Bohomazov’s Daughter. Introduction by E.Dymshyts. Ukrainian Art Studies, Kyiv, 1993, issue 1, pp. 141–154.
Kalynets I. Letters to Zvenyslava from Imprisonment, 1972–1981. Lviv: SPOLOM, 2017. 236 p.
Kashuba-Volvach O. Rhythms of Creative Freedom. Fine Arts, 2014, no. 1, pp. 66–68.
Kurbas L. Philosophy of Theatre. Kharkiv–Kyiv: Publisher Oleksandr Savchuk; Osnovy Publishing House, 2022. 920 p.
Sinchenko O. Ukrainian Poetry of the 1960s–1980s: Reception and Interpretation (I. Kalynets). Slovo i Chas, 2018, no. 6, pp. 34–42.
Skorobahatko K. B. Nykyforov A. M. The Creative Path of Oleksandr Bohomazov. Chapter 1. Theory and Methods of Art Education, 2025, no. 72, pp. 72–76.
Shebetko A. The Quiet Futurism of Oleksandr Bohomazov. Available at: https://birdinflight.com (accessed January 25, 2026).
