КІБЕРЗЛОЧИННІСТЬ: КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПРОТИДІЯ

Анотація

Вступ. У статті досліджено проблему кіберзлочинності як однієї з найбільш динамічних та транснаціональних загроз сучасного суспільства. Актуальність теми зумовлена стрімкою цифровізацією суспільних відносин, зростанням кількості кримінальних правопорушень у кіберпросторі та необхідністю вдосконалення кримінально-правових механізмів протидії таким посяганням, особливо в умовах воєнного стану. Метою статті є здійснення комплексного кримінально-правового аналізу кіберзлочинності, виявлення прогалин чинного законодавства та формування пропозицій щодо підвищення ефективності протидії. У дослідженні використано загальнонаукові та спеціально-юридичні методи пізнання, зокрема формально-логічний, системно-структурний, порівняльно-правовий та аналіз нормативних джерел.

Короткий зміст. У роботі проаналізовано положення Конвенції про кіберзлочинність 2001 року, норми Розділу XVI Кримінального кодексу України та Закону України «Про основні засади забезпечення кібербезпеки України». Розкрито елементи складів кримінальних правопорушень у сфері використання інформаційних технологій, окреслено проблеми їх практичного застосування та визначення поняття кіберзлочину. Обґрунтовано необхідність удосконалення законодавства з урахуванням сучасних технологічних викликів та міжнародного досвіду. Запропоновано інноваційну концепцію «кіберімунітету», що передбачає впровадження механізмів «кібервакцинації», «кіберлейкоцитів» і «кіберпам’яті» як засобів превентивної протидії кіберзагрозам.

Висновок. У висновках наголошено, що ефективна протидія кіберзлочинності можлива лише за умови комплексного підходу, який поєднує вдосконалення кримінального законодавства, розвиток технологічних засобів захисту, підвищення рівня кіберграмотності населення та активне міжнародне співробітництво. Запропоновані підходи можуть слугувати підґрунтям для подальших наукових досліджень і практичних реформ у сфері забезпечення кібербезпеки.