Юридична помилка як поняття загальнотеоретичної юриспруденції

Анотація

Вступ. У статті, після репрезентації помилки як соціального явища, предметом дослідження є юридична помилка, котра розуміється як правозначуща дія (бездіяльність) у стані добросовісної омани, результат якої не відповідає її меті (цілям), може або має бути виправленим, не спричинює або спричинює юридичну відповідальність. Сформульовано поняття юридичної помилки, вказані її основні ознаки, а також створено (за правовою кваліфікацією) класифікацію її основних видів. Мета статті припускає насамперед характеристику юридичної помилки з позицій загальнотеоретичної юриспруденції, визначення її як родового правничого поняття з обгрунтуванням його термінологічної форми та внутрішньої логіки. 

Короткий зміст результатів дослідження. «Помилка» – усталене соціальне явище. Одним із її видів є юридична помилка. За своїми основними ознаками (об’єктивними і суб’єктивними) вона є правозначущою (правомірною, протиправною) поведінкою у формі дії або бездіяльності; є поведінкою у стані добросовісної омани; є поведінкою, результат якої не відповідає її меті (цілям); її негативний (небажаний) результат може бути або має бути виправленим; є поведінкою, що не спричинює або спричинює юридичну відповідальність. Виокремлення видів юридичної помилки («за правовою кваліфікацією») вказує, що вона являє собою: правомірну поведінку (допустиму); об’єктивно протиправне діяння («безвинне діяння»); помилку («позитивну», «негативну» за наслідками) в протиправності діяння; помилку як цілеспрямований результат правопорушення (обману).    

Висновки. За правовою кваліфікацією юридична помилка – це дуалістичне явище, це правомірна або протиправна дія (бездіяльність). Неусвідомлюваність помилки в мисленні традиційно відображає термін «добросовісна омана» (усвідомлюваність помилки означає відсутність «стану омани»). За джерелом омани необхідно розрізнювати дію (бездіяльність) у стані омани як результату помилки та дію (бездіяльність) у стані омани як результату обману. Телеологічна неадекватність («цільова нерелевантність») результату поведінки є зовнішнім виразом помилковості конкретної цільової дії (бездіяльності) людини як суб’єкта цілепокладання. Юридична помилка  як об’єктивно протиправне діяння (безвинне діяння, що унеможливлює умисел як форму вини) є правореалізаційною помилкою, котра звертає увагу на необхідність розрізнення «добросовісної помилки» і «навмисної помилки» (має ознаки «обману», «фальсифікації») як протилежних явищ. Класифікація видів юридичної помилки не зводиться до її розуміння як об’єктивно протиправного діяння, до її типологізації за видами юридичної діяльності. Дана класифікація загалом має відношення як до правомірної, так і протиправної поведінки суб’єктів права.