Дистанційна дія як вид правозначущих дій

Анотація

Вступ. У статті системоутворюючим предметом дослідження є дистанційна дія як вид правозначущих дій суб’єктів права, котра розуміється як пряма протилежність контактній дії, критерієм розмежування яких є їх спосіб здійснення у просторі. Репрезентовано поняття, ознаки контактних і дистанційних дій, а також класифікацію основних видів дистанційних дій. Мета статті припускає насамперед характеристику дистанційної дії з позицій загальнотеоретичної юриспруденції, визначення її поняття з обгрунтуванням його термінологічної форми і внутрішньої логіки.

Короткий зміст основних результатів дослідження. За способом здійснення у просторі необхідно розрізнювати контактні дії і дистанційні (безконтактні) дії, котрі стають правозначущими діями у випадку, коли гіпотеза норми права передбачає відповідну дію як юридичний факт, внаслідок чого відповідна конкретна дія може бути предметом «правової кваліфікації» для вирішення питання про її «правові наслідки» (позитивні, негативні). Основними ознаками дистанційної дії є «інструментальна» ознака (особливий спосіб реалізації дії) і «просторова» ознака (віддаленість у фізичному просторі суб’єкта дії щодо певного об’єкта, суб’єкта). Основні поняття авторської дефініції дистанційної дії: «спосіб дії», «віддаленість (істотна, неістотна) у просторі», «суб’єкт дії», «об’єкт (суб’єкт) впливу (взаємовпливу)». За способом здійснення є дистанційні дії: мовні, фізичні (тілорухові): незнакові, знакові; з використанням: природних (модифікованих, немодифікованих) засобів; штучних засобів («технічних», «робототехнічних» – неавтономних, автономних). За видами технічних засобів є дистанційні дії з використанням технічних засобів: неелектронних, електронних; новітніх (використовується техніка з технологією штучного інтелекту), історично-традиційних.

Висновки. Автор доходить висновків, що термінопоняття «дистанційна дія» не є однозначним, словосполучення «дистанційна дія» може мати зв’язок з такими юридичними категоріями як «суб’єкти права (правовідносин)», «об’єкти права (правовідносин)». Юридично значущу «дистанційну дію» доцільно визначати як передбачену нормами (принципами) права дію, котра здійснюється у спосіб, який уможливлює певну істотну або неістотну віддаленість у просторі суб’єкта дії та її об’єкта (суб’єкта) впливу (взаємовпливу). На сьогодні насамперед є необхідність розрізнення дистанційних дій з використанням штучних засобів (технічних, робототехнічних – неавтономних, автономних), а також – фізичних, з використанням Інтернету, електронних дистанційних дій.