ГАРАНТІЇ ДОСТУПУ ДО АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА

Анотація

Вступ. Адміністративне судочинство для українського адміністративного права, як і для адміністративного права більшості пострадянських держав, є порівняно новим правовим явищем. Зазначене зумовлює наявність багатьох проблем його становлення, які пов’язані, зокрема, з суспільно-політичними трансформаціями, які досі тривають. Це, в першу чергу, такі проблеми, як формування й законодавче закріплення правових засад гарантії доступу та захисту в адміністративному суді.

Безперешкодний доступ до суду і доступність правосуддя є необхідними умовами реалізації конституційного права на судовий захист.

Основні результати дослідження. У статті досліджено сутність доступу до правосуддя, проаналізовано особливості доступу до адміністративного суду. Це пов’язано з тим, що в час утвердження та розвитку в Україні правової держави, формування громадянського суспільства набувають значущості дослідження сутності судової влади.

Доступність правосуддя є однією з передумов становлення цієї гілки влади як повноцінного та самодостатнього механізму захисту прав і свобод людини. Конституція України заклала підґрунтя формування доступності правосуддя, визначивши, що звернення до суду для захисту прав та свобод людини й громадянина гарантується безпосередньо на підставі Основного Закону. Був розглянутий вплив міжнародних нормативно-правових актів на розвиток національного законодавства, яке регулює право особи на звернення до адміністративного суду за захистом. Конституція України гарантує право особи на судовий захист та оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. На виконання зазначеного положення покликана адміністративна юстиція.

Висновки. У статті було визначено, що право на оскарження рішень, дій або бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових та службових осіб, компонентом якого є правомочність звернення до суду (право на доступ до судової процедури), не є абстрактним, а має зв'язок з правом конкретної особи, в інтересах якої постає процес судового розгляду, і з її пересвідченням у тому, що держава, яку уособлюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування, посадові та службові особи протиправно втрутилась у її права чи свободи. Як обов’язкову ознаку публічно-правового спору було виокремлено те, що особа вважає, що має місце порушення її прав та свобод внаслідок виконання чи невиконання владних управлінських функцій. Аби звернутись в суд особа, що є позивачем, зобов’язана мати матеріально-правовий інтерес у розв’язанні публічно-правового спору. У статті було виділено й проаналізовано окремі проблеми забезпечення адміністративними судами доступності до правосуддя під час розв’язання публічно-правових спорів. Запропоновано власне бачення щодо вирішення та усунення проблем доступності до правосуддя в адміністративному судочинстві.