ЮРИДИЧНА ПРИРОДА АВТОНОМНОГО РОБОТА ПРИ ВИЗНАЧЕННІ СУБ’ЄКТА МАЙНОВОЇ ЮРИДИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

Анотація

в статті, з огляду на необхідність розрізнення «об’єктів» і «суб’єктів» правовідносин, розглянуто питання визначення суб’єкта майнової юридичної відповідальності, коли має місце юридичний факт протиправної поведінки автономного робота. Як ідея-антитеза щодо ідеї «електронної особи» доводиться можливість, шляхом внесення відповідних змін до чинного законодавства, не надавати автономному роботу статус «суб’єкта правовідносин». Загалом особливості функціонування автономних роботів розглядаються з позиції «de lege lata» і «de lege ferenda». Вказано на особливості понять «технічний недолік автономного робота» і «протиправний ексцес функціонування автономного робота». Підкреслено, що гарантії балансу інтересів «виробників» (розробників), «споживачів» (власників, користувачів), «третіх осіб» насамперед припускають наявність «страхування ризику функціонування автономних роботів» (приміром, укладається «Договір страхування ризику протиправного результату функціонування автономного робота»), «резервного компенсаційного грошового фонду», «реєстрації автономних роботів». Доводиться, що автономні роботи  (приклад: «військово-бойовий автономний робот») як об’єкт правовідносин може охоплюватись категорією «джерело підвищеної небезпеки». Запропоновано текст доповнення відповідної статті Цивільного кодексу України. Також вказано на доцільність формулювання в даному кодексі окремої статті з назвою: «Протиправний ексцес функціонування автономного робота, що підлягає обов’язковій реєстрації» (сформульовано текст статті). Проаналізовано варіант розуміння автономних роботів, як і «тварин», особливими об’єктами цивільних правовідносин, а також пропозицію надати автономним роботам статус, аналогічний статусу раба у Давньому римському праві. Зроблено висновок щодо розуміння автономного робота як квазісуб'єкта або суб’єкта правовідносин.