Удосконалення опису остракод сімейства TRACHYLEBERIDINAE
Анотація
В середній крейді України серед решток остракод мають широке поширення представники сімейства TRACHYLEBERIDINAE Sylvester-Bradley, 1948, а особливо рід Cythereis. Представники даного роду мають складну морфологічну будову, яка має широкий діапазон мінливості. При аналізі літературних джерел та порівнянні морфологічної будови решток остракод було виявлено, що ознаки, притаманні визначенню виду, не є фіксованими, а їх якісна характеристика часто є суб’єктивованою авторами. Подібний підхід ускладнює визначення таксономічного рангу «вид», а на фоні широкої морфологічної мінливості створює додаткову синоніміку, що нівелює потенціал роду Cythereis для використання в цілях стратиграфії. Робота присвячена уточненню характеристик термінологічного апарату, якісної оцінки морфологічних елементів черепашки та методики опису черепашок остракод сімейства TRACHYLEBERIDINAE Sylvester-Bradley, 1948 з середньої крейди України. На основі обробки численного палеонтологічного матеріалу вдалось описати межі мінливостей морфологічних елементів, формалізувати та запропонувати уточнення характеристик ряду морфологічних елементів черепашки остракод. В роботі вперше запропонована детальна схема опису мезоскульптури черепашок, базуючись на зустрінутому морфологічному різноманітті. Представлені уточнення дозволили більш детально описати онтогенетичні зміни остракод роду Cythereis. Порівняння знахідок однакових видів остракод в різних фаціальних умовах дозволило описати кордони внутрішньовидової мінливості досліджуваних видів. Також було визначено особливості впливу зовнішнього середовища на розвиток ювенільних форм та корелювати прояви адаптації між ювенільними і дорослими формами. Загалом, запропоновані уточнення в методі опису дозволяються інтерполювати результати спостережень і на інші роди сімейства TRACHYLEBERIDINAE Sylvester-Bradley, 1948 задля якісного формалізованого опису видів.
Завантаження
Посилання
Andreev Yu. N. (1988). Cretaceous ostracods of Central Asia]. M., Geologicheskiy fakultet MGU im. Lomonosova, 38 [in Russian].
Andreev Yu. N. Nikolaeva I. A., Neustrueva I. Yu. (1999). A practical guide to the microphone. T. 7. Mesozoic Ostra-codi. SPb, VSEGEI, 235 [in Russian].
Dykan N. I. (2006). Systematics of Quaternary Ostracods of Ukraine. Kyiv, IGS NAS Ukraine, 430 [in Ukrainian].
Dykan, N., Dykan, K. (2013). Biostratigraphic criteria for reconstruction of phylogeny. Kyiv: Tektonika i stratyhrafi-ia, 40, 82-91 [in Ukrainian].
Didenko Yu. V. (2005). Ostracods of the Upper Cretaceous sediments of Volino-Podillia. Kyiv: IGS NAS Ukraine, 14 [in Ukrainian].
Naumcheva M. A. (2019). A new method of describing smooth-valved ostracods (for example, Permian and Triassic ostracods of Eastern Europe). Paleontologicheskiy zhurnal, 6, 59–72 [in Russian].
Negadaev-Nikonov K. N. (1970). Coordinate Method of Numerical Expressions of Ostracod Shell Elements for Solv-ing Problems of Morphology and Diagnostics. Kishinev: Primenenie matematicheskih metodov v paleontologii. Izd-vo AN Mold. SSR, 5–10 [in Russian].
Negadaev-Nikonov K. N. (1970). On the coordinate method for measuring the morphological elements of ostracod shells. Paleontol. zhurn. 3, 151–152 [in Russian].
Nikolaeva I. A., Pavlovskaya V. I., Karmshina G.I. (1989). Practical Guide to Microfun. T. 3. Ostracods of the Ceno-zoic. L., Nedra, 235 [in Russian].
Shornikov E. I., Mihaylova E.D. (1990). Ostracods of Bythocytheridae of the early stage of development. M., Nau-ka, 278 [in Russian].
Benson R. H. (1981). Form, function, and architecture of ostracode shells. Ann. Rev. Earth Planet. Sci., 9, 59–80.
Benson R. H. (1982). On the measurement of morphology and its change. Paleobiology, 8 (4), 328–339.
Benson R. H. (1984). Estimating greater paleodepths with ostracodes, especially in past thermospheric oceans. Elsevier Science Publishers. Palaeogeography, Palaeoclimatology, Palaeoecology, 48, 107-141.
Oertli H. J. (1985). Atlas des Ostracodes de France. Bull. Centres Rech. Explor.-Prod. Elf-Aquitaine, Mem. 9. Puo, 377.
Olempska, E. (1989). Gradual evolutionary transformations of ontogeny in an Ordovician ostracod lineage. Lethaia, 22, 159-168.
Pokorny V. (1963). The revision of Cythereis ornatissima (Reuss, 1846) (Ostracoda, Crustacea). Rozpravy Ceskoslovenska Akademie Ved, rada matematickych a prirodnich ved, 73 (6), 1-59.
Puckett T. (1991). Absolute paleobathymetry of Upper Cretaceous chalks based on ostracodes – Evidence from the Demopolis Chalk (Campanian and Maastrichtian) of the northern Gulf Coastal Plain. Geology, 19, 449-452.
Scott H. W (1961). Classification of Ostracoda. Treatise on Invertebrate Paleontology. Pt Q. Arthropoda 3. Crus-tacea. Ostracoda. Lawrence. Univ. Kansas Press, 74–92.
Slipper I. J. (2021). Ostracoda from the Turonian of South-East England Part 2. Cytherocopina, Monographs of the Palaeontographical Society, 174:657, 47-168, DOI: https://doi.org/10.1080/02693445.2020.1782044
Slipper I. J. (2019). Ostracoda from the Turonian of South-east England. Part 1, Monographs of the Palaeonto-graphical Society, 173:655, 1-46, DOI: https://doi.org/10.1080/02693445.2019.1687983
Slipper I. J. (1997). Turonian (Late Cretaceous) ostracoda from Dover, south-east England. Greenwich, 473.
Szczechura J. (1965). Cytheracea (Ostracoda) from the Uppermost Cretaceous and Lowermost Tertiary of Poland. Acta Palaeontol. Pol. 10 (4), 451–564.
Weaver Р. P. E. (1978). Cenomanian Ostracoda from Southern England their Taxonomy, Stratigraphy and Palaeo-ecology. Greenwich, 400.
Whittaker J. E. (2009). Ostracods in British Stratigraphy. London. The Micropalaeontological Society, Special Publication. The Geological Society, 485.
Witte L. (1992). Ostracods from the Albian/Cenomanian boundary in the Achterhoek area (eastern part of The Netherlands). Leiden: Scripta Geol., 33-84.
Цю роботу ліцензовано за Міжнародня ліцензія Creative Commons Attribution 4.0.