Людиноцентричне Е-Врядування: G2C-екосистеми та трансформація взаємодії громадян з державою в ЄС

Анотація

Об’єктом дослідження є трансформація моделей взаємодії громадян і держави в умовах цифрової трансформації публічного сектору, зокрема в межах парадигми Government-to-Citizen (G2C) у країнах Європейського Союзу.

Постановка проблеми. Цифрова трансформація публічного сектору зумовлює суттєві зміни у способах взаємодії громадян із державою. У країнах Європейського Союзу ці процеси дедалі більше пов’язані з переходом від традиційних моделей електронного урядування до інтегрованих людиноцентричних екосистем цифрового врядування.

Невирішені аспекти проблеми. Попри активне впровадження цифрових інструментів управління, еволюція моделей взаємодії громадян і держави та системний розвиток людиноцентричних G2C-екосистем залишаються недостатньо концептуалізованими, особливо в контексті їх адаптації до українських реалій.

Метою дослідження є аналіз еволюції моделей взаємодії громадян і держави в умовах цифрової трансформації, дослідження розвитку G2C-екосистем у країнах Європейського Союзу, а також визначення можливостей використання цього досвіду в Україні.

Виклад основного матеріалу. У дослідженні використано методи порівняльного аналізу, узагальнення європейських політик цифрового врядування та концептуального моделювання розвитку G2C-екосистем. У статті систематизовано еволюцію моделей взаємодії громадян і держави — від електронного урядування до людиноцентричного цифрового врядування. Проведено попереднє картографування G2C-екосистем у країнах ЄС та визначено ключові тенденції їх розвитку, зокрема поширення проактивних державних сервісів, формування платформних моделей управління, використання штучного інтелекту для персоналізації публічних послуг і розвиток інтероперабельних цифрових інфраструктур. Окрему увагу приділено аналізу викликів розвитку G2C-екосистем, серед яких інституційна фрагментація державних інформаційних систем, нерівномірний розвиток електронної ідентифікації, цифровий розрив між різними групами населення та регуляторні виклики використання штучного інтелекту у публічному секторі.

Наукова новизна дослідження полягає у концептуалізації еволюції моделей взаємодії громадян і держави в умовах цифрової трансформації публічного сектору та систематизації європейського досвіду формування людиноцентричних G2C-екосистем цифрового врядування.

Висновки. Результати дослідження свідчать, що перехід до людиноцентричного цифрового врядування потребує не лише технологічної модернізації, а й глибокої інституційної трансформації, інтеграції державних сервісів та дотримання принципів інтероперабельності й проактивності. Отримані результати визначають практичні напрями використання європейського досвіду в Україні, зокрема у сфері інтеграції цифрових публічних послуг, розвитку проактивних сервісів та забезпечення ефективної взаємодії державних інформаційних систем.