Нормування скидів забруднюючих речовин із зворотними водами в річки з малою асимілюючою здатністю
Ключові слова:
нормування, гранично-допустимі скиди, гранично-допустимі концентрації, забруднюючі речовини, асимілююча здатність річки
Анотація
Запропоновано в якості розрахункових гідрологічних умов при розрахунках гранично-допустимих скидів речовин використовувати мінімальні середньомісячні витрати року 95 % забезпеченості по сезонах і розраховувати гранично-допустимі скиди речовин для 4-х сезонів року. Це дозволяє враховувати асимілюючу здатність річки, яка відрізняється в різні сезони року, забезпечить більшу можливість її використання, а з іншої сторони споруди доочищення будуть задіяні тільки в сезон з мінімальною витратою води у річці. Запропонований підхід дозволить мінімізувати витрати на доочищення зворотних вод.
Завантаження
##plugins.generic.usageStats.noStats##
Як цитувати
Кресін, В. С., & Лесов, О. М. (1). Нормування скидів забруднюючих речовин із зворотними водами в річки з малою асимілюючою здатністю. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Екологія», (893), 101-103. вилучено із https://periodicals.karazin.ua/ecology/article/view/853
Розділ
Управління екологічною безпекою
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).