Регіональна екомережа Черкаської області: геопросторові аспекти формування і розвитку
Ключові слова:
екомережа, природні ядра, екокоридори, буферні зони, природно-заповідний фонд, Черкаська область, ландшафтне, біотичне різноманіття, раціональне природокористування
Анотація
На основі проведених комплексних географічних досліджень та аналізу природних умов, територій та об’єктів ПЗФ, відібрані природні ядра, екокоридори, буферні зони, які покладені в основу географічної моделі екомережі Черкаської області, яка є частиною національної екомережі України. Окреслені основні напрямки оптимізації заходів зі створення і удосконалення екомережі області. Результати дослідження можуть бути використані у національних та регіональних програмах, схемах і проектах природокористування та формування екомережі Черкащини.
Завантаження
##plugins.generic.usageStats.noStats##
Опубліковано
2014-02-02
Як цитувати
КонякінC. М. (2014). Регіональна екомережа Черкаської області: геопросторові аспекти формування і розвитку. Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія «Екологія», (1054), 69-79. вилучено із https://periodicals.karazin.ua/ecology/article/view/806
Розділ
Нові напрями, інноваційні дослідження
Автори, які публікуються у цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
- Автори залишають за собою право на авторство своєї роботи та передають журналу право першої публікації цієї роботи на умовах ліцензії Creative Commons Attribution License 4.0 International (CC BY 4.0), котра дозволяє іншим особам вільно розповсюджувати опубліковану роботу з обов'язковим посиланням на авторів оригінальної роботи та першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Автори мають право укладати самостійні додаткові угоди щодо неексклюзивного розповсюдження роботи у тому вигляді, в якому вона була опублікована цим журналом (наприклад, розміщувати роботу в електронному сховищі установи або публікувати у складі монографії), за умови збереження посилання на першу публікацію роботи у цьому журналі.
- Політика журналу дозволяє і заохочує розміщення авторами в мережі Інтернет (наприклад, у сховищах установ або на особистих веб-сайтах) рукопису роботи, як до подання цього рукопису до редакції, так і під час його редакційного опрацювання, оскільки це сприяє виникненню продуктивної наукової дискусії та позитивно позначається на оперативності та динаміці цитування опублікованої роботи (див. The Effect of Open Access).