Реакція Європейського Союзу на трансформацію Угорщини за урядування Віктора Орбана

Анотація

В статті розглядаються ключові елементи демократичного відступу Угорщини за часів урядування Віктора Орбана після його повернення до влади в 2010 році та досліджується реакція інституційної системи ЄС на ці процеси. Поступова трансформація політичного режиму країни, посилення урядового контролю в економічній сфері, періодичні розбіжності з іншими державами ЄС щодо питань безпеки та зовнішньої політики поставили під питання завершеність процесу посткомуністичної демократизації та європеїзації Угорщини. Інститути ЄС, як з’ясувалось, мали обмежений вплив для запобігання антидемократичним практикам угорського уряду. Існуючі захисні механізми, такі як процедура статті 7 Договору про Європейський Союз, виявились не надто дієвими, адже їх було важко застосувати на практиці. Після розгляду реакції та окремих дій різних європейських інституцій щодо відходу Угорщини від засадничих принципів ЄС можна констатувати, що Європейська комісія з багатьох системних причин часто-густо надавала перевагу політичному діалогу з Будапештом, уникаючи більш жорсткої інституційної відповіді. Європейський парламент, попри принциповіше ставлення до угорського прем’єра та ФІДЕС серед інших органів ЄС, так само довгий час не виходив за межі критичних зауважень, оскільки партія Орбана до 2018 року входила до фракції Європейської народної партії Європарламенту і допомагала останній зберігати провідні позиції в інституційній системі ЄС. Рада Європейського Союзу взагалі самоусунулась від обговорення проблеми, а Суд правосуддя мав занадто обмежену компетенцію. Тому процедуру позбавлення права голосу за порушення ст. 2 щодо цінностей ЄС активували проти Угорщини відбулась лише в 2018 році, а її ефективність надалі залишилась незначною. Водночас виникла потреба в розробці нових механізмів, таких як щорічний огляд з дотримання верховенства права, запроваджений у 2020 році. Завдяки йому було порушено питання обмеження фінансування Угорщини з бюджету ЄС до поліпшення ситуації в багатьох сферах, але знову результат виявився далеким від сподівань. І хоча Євросоюз застосовував різні стратегії впливу на поведінку Угорщини, зокрема вербальний тиск, політичний діалог, інституційну відповідь та їх комбінації, цього виявилось недостатньо для запобігання антидемократичним змінам в країні. Тому перед ЄС досі стоїть завдання оновлення власної інституційної спроможності для виправлення ситуації в Угорщині та запобігання подібних прецедентів в майбутньому.