О. Д. Чертков і російська історична болгаристика першої половини XIX ст.

Анотація

Стаття присвячена Алєксандру Дмитровичу Черткову (1789–1858), заслуги котрого як видного нумізмата, бібліографа, археолога, етрусколога беззастережно визнані у вітчизняній історіографії. Чертков став першим істориком, який досліджував глоси болгарського перекладача (XIV ст.) візантійської хроніки Костянтина Манасія (XII ст.) і видав дві монографії про середньовічне минуле Болгарії та Русі: «О переводе Манассииной летописи на словенский язык, по двум спискам: Ватиканскому и Патриаршей библиотеки, с очерком истории болгар» (М., 1842) та «Описание войны великого князя Святослава Игоревича против болгар и греков в 967–971 гг.» (М., 1843). Однак у переважній більшості досліджень, присвячених історії слов’янознавства в Росії, його ім’я практично не згадується. У статті розглядаються причини такого казусу, що випливало з розвитку російського слов'янознавства у другій половині ХІХ–ХХ ст. Спочатку у центрі уваги дослідників перебували праці вчених, які розробляли проблеми слов’янської філології. Пізніше, у другій половині ХХ ст., вийшли фундаментальні монографії професора Л. П. Лаптєвої, але в них висвітлювалася наукова діяльність викладачів російських університетів. Чертков таким не був. У статті представлена біографія вченого, показані витоки його любові до книги, досліджень, що йшли з його сім'ї. У зазначених працях він розглянув проблеми етногенезу болгарського народу та генезису болгарської державності, особливо відзначив високий рівень розвитку писемності та культури у середньовічній Болгарії. Його книги були добре відомі болгарській діаспорі в Росії та в болгарських землях Османської імперії. Треба сподіватися, що в написанні ґрунтовної праці з історії російської болгаристики (це завдання зберігає свою актуальність і сьогодні) внесок А. Д. Черткова у вивчення середньовічної історії Болгарії та значення його наукової діяльності для культури болгарського народу періоду національного Відродження отримають заслужену оцінку.