О. Д. Чертков і російська історична болгаристика першої половини XIX ст.
Анотація
Стаття присвячена Алєксандру Дмитровичу Черткову (1789–1858), заслуги котрого як видного нумізмата, бібліографа, археолога, етрусколога беззастережно визнані у вітчизняній історіографії. Чертков став першим істориком, який досліджував глоси болгарського перекладача (XIV ст.) візантійської хроніки Костянтина Манасія (XII ст.) і видав дві монографії про середньовічне минуле Болгарії та Русі: «О переводе Манассииной летописи на словенский язык, по двум спискам: Ватиканскому и Патриаршей библиотеки, с очерком истории болгар» (М., 1842) та «Описание войны великого князя Святослава Игоревича против болгар и греков в 967–971 гг.» (М., 1843). Однак у переважній більшості досліджень, присвячених історії слов’янознавства в Росії, його ім’я практично не згадується. У статті розглядаються причини такого казусу, що випливало з розвитку російського слов'янознавства у другій половині ХІХ–ХХ ст. Спочатку у центрі уваги дослідників перебували праці вчених, які розробляли проблеми слов’янської філології. Пізніше, у другій половині ХХ ст., вийшли фундаментальні монографії професора Л. П. Лаптєвої, але в них висвітлювалася наукова діяльність викладачів російських університетів. Чертков таким не був. У статті представлена біографія вченого, показані витоки його любові до книги, досліджень, що йшли з його сім'ї. У зазначених працях він розглянув проблеми етногенезу болгарського народу та генезису болгарської державності, особливо відзначив високий рівень розвитку писемності та культури у середньовічній Болгарії. Його книги були добре відомі болгарській діаспорі в Росії та в болгарських землях Османської імперії. Треба сподіватися, що в написанні ґрунтовної праці з історії російської болгаристики (це завдання зберігає свою актуальність і сьогодні) внесок А. Д. Черткова у вивчення середньовічної історії Болгарії та значення його наукової діяльності для культури болгарського народу періоду національного Відродження отримають заслужену оцінку.
Завантаження
Посилання
Анчев, А. 1981. Руската общественост и българското национално Възраждане през 30-те–40-те години на XIX в. Българското възраждане и Русия. София, Наука и изкуство, с. 338–362.
Багалей, Д. И. 1908. Кафедра русской истории. Г.П. Успенский. Историко-филологический факультет Харьковского университета за первые сто лет его существования (1805–1905). Под ред. М. Г. Халанского и Д. И. Багалея. Харьков, типография Адольфа Дарре, с. 312–319.
Бусилин, Г. И. 1959. Письмо Георгия Илиевича Бусилина от 10.V.1843 г. настоятелю Карловского училища. Известия на Архивния институт на Българската академия на науките. София, кн. II, с. 193–196.
Гильфердинг, А. Ф. 1855. Письма об истории сербов и болгар. Москва, в университетской типографии, 252 с.
Голейзовский, Н. К. 1979. Чертков А.Д. Славяноведение в дореволюционной России. Москва, Наука, с. 362–363.
Дринов, М. 1909. Съчинения. София, Държавна Печатница, т. 1. 686 с.
Дроснева, Е. 1980. Александър Дмитриевич Чертков. Векове, № 1, с. 71–76.
Дьяков, В. А., Мыльников, А. С. 1979. Об основных этапах истории славяноведения в дореволюционной России. Славяноведение в дореволюционной России. Москва, Наука, с. 11–46.
Конев, Ил. 1958. Райко Жинзифов. Приложение. Неопубликовани писма на Райко Жинзифов. Известия на Института за българската литература. София, кн. 7, с. 191–231.
Кононенко, И. 2005. Харьков и личная библиотека Стефана Яворского. Бібліотечний форум України. № 1 (7), c. 11–13 http://dspace.univer.kharkov.ua/handle/123456789/9
Марков, Д. Ф. 1978. Славистика как комплекс научных дисциплин. Методологические проблемы истории славистики. Москва, Наука, с. 7–17.
Никитин, С. А. 1955. Славяноведение. Очерки истории исторической науки в СССР. Под ред. М. Н. Тихомирова. Москва, Изд-во Академии наук СССР, т. 1, с. 495–501.
Никитин, С. А. 1960. Славяноведение. Очерки истории исторической науки в СССР. Под ред. М.В. Нечкиной, Москва, Изд-во Академии наук СССР, т. 2, с. 484–508.
Отдел письменных источников Государственного исторического музея, ф. 445, д. 305.
Отдел рукописей Российской государственной библиотеки, ф. 49, кар. II, д. 23.
Райков, Д. 1983. Българите и България в старата руска книжнина. София, Български писател, 498 с.
Раковский, Г. С. 1984. Съчинения в четири тома. София, Български писател, т. 3, 598 с.
Фролова, М. М. 2013. Василий Алексеевич Чертков. Вопросы истории. № 10. С. 16–29.
Цанев, Д. 1981. За българите. Чуждата историческа българистика през XVIII–XIX век. София, Държавно издателство «Септември», 224 с.
Чертков, А. Д. 1842. О переводе Манассииной летописи на словенский язык, по двум спискам: Ватиканскому и Патриаршей библиотеки, с очерком истории болгар. Москва, тип. Августа Семена, 184 с.
Чертков, А. Д. 1843. Описание войны великого князя Святослава Игоревича против болгар и греков в 967–971 гг. Москва, тип. Августа Семена, 314 с.
Чертков, А. Д. 1855. О языке пелазгов, населивших Италию, и сравнение его с древлесловенским. Москва, Университетская типография, 1855, 193 с.