Офіційна і неофіційна дипломатія І. Каподистрії на тлі зародження етеристського руху
Анотація
У дослідженні розглядаються особливості російської дипломатії у період напруженості у відносинах між світовими державами й Османською імперією на початку ХІХ ст. Автори розглядають впровадження і підтримання так званої неофіційної дипломатії Іоанніса Каподистрії – одного з представників Міністерства Закордонних Справ Російської імперії – у намаганнях врегулювати Східне питання, викликане прагненням європейських країн вирішити долю територій Османської імперії. Зокрема, у статті увага зосереджується на застосуванні ним методів і засобів класичної і неофіційної (персональної) дипломатії, а також її впливі на світовий порядок і здобуття Грецією незалежності. Саме симпатія до етеристського руху та усвідомлення його значення для дипломатичної ситуації у разі використання цих подій Британією і Францією на власну користь змусили російського дипломата грецького походження Іоанніса
Каподистрію втрутитися у Східне питання. Грецьке повстання 1821 року на тлі зародження таємних організацій у Відні, Парижі, Афінах, Одесі та Кишиневі викликало широкий резонанс, оскільки мало національно-визвольний характер і ґрунтувалося на ідеології панеллінізму, що засвідчило про появу нового фактора впливу в європейській політиці. Так, у статті досліджено передумови виникнення, цілі і завдання «Філікі Етерії», а також роль Іоанніса Каподистрії в діяльності організації. Були розглянуті питання, пов’язані з (не)втручанням Російської імперії у фінансування і підтримку визвольної боротьби братнього християнського народу, які навіть сьогодні викликають суперечки. Також висвітлені невідомі сторінки діяльності товариства й етеристів із нагоди святкування 200-річчя Незалежності Демократичної Республіки Греція. Відголос тогочасних подій є компонентом сучасних міжнародних відносин, зокрема на Балканському півострові, що й зумовлює дослідницький інтерес до вивчення Східного питання і його наслідків.
Завантаження
Посилання
Ατσαβέ, Παναγιώτα Αναστ. Πέτρος Ηπίτης, ο γιατρός που ξεσήκωσε την Ευρώπη, ιδρυτικό μέλος της ΦΕ. URL: https://history.arsakeio.gr/index.php/f-e-kai-1821/152-petros-ipitis-o-giatros-pou-ksesikose-tin-evropi. (Ημερομηνία πρόσβασης 19.06.2021).
Арш, Г. Л. 2003. Иоанн Каподистрия в России (1809–1822). СПб., Акад. тип. наука РАН Алетейя. 328 с.
Арш, Г. Л. 2013. Россия и борьба Греции за освобождение: от Екатерины II до Николая I. Очерки. Москва, Индрик. 280 с.
Внешняя политика России ХІХ и начала ХХ века. Документы Российского министерства иностранных дел, сер. 2, Т. IV (XII). Москва, Госполитиздат, 1980. 783 c.
государственного университета. Брянск, №1 (43), с. 44–51. URL: file:///E:/Documents/KAPODISTRIAS/Жидкова%20О.В.%20Дипломатия%20России%20и%20Франции%20и%20урегулирование%20греко-турецкого%20конфлитка%20в%201820-е%20гг.pdf. (Дата обращения 20.06.2021).
Депеша И. А. Каподистрии генеральному консулу России в Молдавии и Валахии А. А. Пини в связи с предполагаемым злоупотреблением членами тайного общества П. Анагностопулосом и Э. Ксантосом именем общества «Филомузос Этерия». Арш, Г. Л. 2003. Иоанн Каподистрия в России. 1809-1822. СПб., Алетейя, с. 287–291.
Державний архів Одеської області. О происшествиях Константинопольских и о других статьях до сего предмета относящихся. Тут же и о прибытии сюда от толь Посланника нашего Министра барона Строганова и о мертвом теле Патриарха, а также возмущении греков с турками, cпр. 3, ч. 2 (1821 р.), 159 арк.
Державний архів Одеської області. Управление Новороссийского и Бессарабского генерал-губернатора. О сдаче Генерал-лейтенантом Инзовым должности Новороссийского Генерал-губернатора и полномочного наместника Бессарабской области графу Воронцову, ф. 1, оп. 200, спр. 14. (1823 р.), 67 арк.
Жидкова, О. В. Попова, Е. А. 2020. Дипломатия России и Франции и урегулирование греко-турецкого конфликта в 1820-е гг. Вестник Брянского
Записка графа Иоанна Каподистрия о его служебной деятельности. Сборник Русского исторического общества. СПб, 1868, T. 3, с. 163–297.
Коч, С. В. 2018. Национальное возрождение Греции и Болгарии: роль этнических диаспор Бессарабии. Българите в Северното Причерноморие. Изследования и материали. Одесса–Велико Търново, Симекс-принт, T. 13, с. 221–241. URL: http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:Y6YeQOSxE0IJ:journals.uni-vt.bg/getarticle.aspx%3Faid%3D6221%26type%3D.pdf+&cd=2&hl=ru&ct=clnk&gl=ua
Очерки истории Министерства иностранных дел России. 1802-2002: В 3 т. Биографии министров иностранных дел. 1802-2002 гг. Москва, ОЛМА-ПРЕСС, 2002, T. 3. 432 с.
Письмо И. А. Каподистрии К. Вардалахосу с просьбой опровергать какую-либо его причастность к деятельности тайных революционных организаций. Арш, Г. Л. 2003. Иоанн Каподистрия в России. 1809-1822. СПб., Алетейя, с. 291–295.
Терентьєва, Н. 2005. Таємне грецьке товариство «Філікі Етерія»: організаційний та політико-ідеологічний центр підготовки грецької революції 1821-1829 рр. Київ, Інститут історії України НАН України, 352 с.
Уварова, О. О. 2007. Російська «політика покровительства» щодо греків-іммігрантів в кінці XVIII – першій третині XIX ст. (на матеріалах Херсонської губернії). Дис... канд. іст. наук: 07.00.02. Одеса, Одеський національний ун-т імені І. І. Мечникова, 226 арк.