Поліаморія: визначення, форми, мотиви залучення

Анотація

У статті розглядається проблематика поліаморії у соціологічному та психологічному дискурсі. Підкреслюється, що феномен поліаморії є одним із наслідків трансформації шлюбно-сімейних відносин у ХХ столітті. Зазначається, що актуальність статті пов’язана із пожвавленням обговорення поліаморії як на рівні повсякденного дискурсу, так і серед зарубіжних науковців; дискусіями навколо поліаморії як альтернативи моногамії у перекладних виданнях із сексологічної освіти для підлітків. Поліаморія розглядається автором як одна із форм консенсусної немоногамії, тобто таких стосунків і сексуальних практик, коли люди мають більше, ніж одного сексуального/романтичного партнера за взаємною інформованою згодою всіх учасників. Дискутуються відмінності таких форм консенсусної немоногамії, як поліаморія та відкриті стосунки, «свінг», «анархія стосунків». Зазначається, що, окрім інформованої згоди всіх учасників, поліаморію відрізняє характерна направленість на побудову тривалих романтичних стосунків. Автором розглядаються форми поліаморії за К. Лабріолою: модель первинних/вторинних стосунків та модель кількох основних партнерів. Детально аналізується дослідження мотивів залучення до поліаморії, здійсненого словацькими авторами Д. Гнатковічевою та Г. Б'янкі. Дискутуються такі мотиви звернення до поліаморії, як задоволення потреб, які не були задоволені в моногамних стосунках, особистісне зростання та підтримка автономії, розвиток ідентичності, вираження політичних цінностей, дослідження ідентичностей ЛГБТІКА+, бажання сексуального різноманіття, потреба належати до спільноти та психодинамічні причини. Робиться висновок про необхідність подальших досліджень даної проблематики, враховуючи лібералізацію сексуальної моралі та подальше поширення практик поліаморії у Західній Європі та США.