Соціально відповідальний бізнес як вимога часу: індивідуальний та організаційний виміри
Анотація
У статті досліджено логіку виникнення та диференціацію парадигми соціально відповідального бізнесу (СВБ). Визначено окремі індивідуальні та організаційні виміри означеної проблематики. Виокремлено явні та латентні чинники впливу на проблемну ситуацію в глобальному масштабі та можливі варіанти її розв’язання з огляду на досвід розвинутих країн. Зазначено, що ефективне вирішення соціальних, економічних, екологічних питань передбачає застосування спільних зусиль представників держави, бізнесу, громадянського суспільства, наукової спільноти, лідерів громадської думки тощо. Обґрунтовано доцільність типологізації СВБ, зокрема виокремлення американської, європейської та азіатської моделей. Водночас зауважено можливість виділення й інших універсальних системоутворювальних критеріїв типологізації СВБ, а саме зовнішнього і внутрішнього. Зазначено актуальність та евристичний потенціал наведених підходів для сталого соціального розвитку сучасного українського суспільства. З огляду на соціально диференційні чинники стисло висвітлено генераційний вимір обраної проблематики, а саме перцепцію СВБ крізь призму насамперед молодіжної свідомості. Наголошено, що у глобальному суспільстві особливо схвально подібні практики сприймають «міленіали», можливо, зважаючи на дещо романтичний світогляд та вияви соціального маркетингу, які досить поширені у країнах із високим індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП). Акцентовано на успішних практиках застосування маркетингу подій як певних деривативів реалізації соціального маркетингу, а також на громадських, наукових, законодавчих практиках щодо дослідження та імплементації у повсякденне життя екологічного маркетингу, зміст та певні похідні якого в авангардних країнах світу стали «візитівкою» сучасного соціально відповідального бізнесу. Проаналізовано ситуацію стосовно СВБ в Україні. Зазначено, що в нашому суспільстві як зовнішній, так і внутрішній соціально відповідальний бізнес набуває все більшої актуальності. Ініціативи такого гатунку, з одного боку, сприяють розв’язанню найбільш загрозливих соціальних, екологічних, економічних проблем національного та світового масштабу, привертаючи до них увагу громадськості, а з іншого – дозволяють ефективно капіталізувати комерційний бренд за умови системності застосування його представниками основних принципів і цінностей соціально відповідального бізнесу.
Завантаження
Посилання
/Посилання
Bowen H. R. Social responsibility of the businessman. 1953. New York: Harper & Row.
Friedman M. The Social Responsibility of Business Is to Increase its Profits // New York Times, September 13. 1970. Pp. 122-126.
Kotler P. & Lee N. Corporate Social Responsibility: Doing the Most Good for Your Company and Your Cause. John Wiley & Sons. 2004
Tilt C. A. Corporate social responsibility research: the importance of context. Int J Corporate Soc Responsibility. 2016. 1, 2 DOI: https://doi.org/10.1186/s40991-016-0003-7
Latapí Agudelo M. A., Jóhannsdóttir L. & Davídsdóttir B. A “Literature review of the history and evolution of corporate social responsibility” Int J Corporate Soc Responsibility 4, 1 (2019). DOI: https://doi.org/10.1186/s40991-018-0039-y
Охріменко, О. О., Іванова, Т. В. Cоціальна відповідальність. Навч. посіб. Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут». 2015. 180 с.
Ніколенко В. Еволюція класичних парадигм брендингу: від економічного раціоналізму до соціальної відповідальності. Науково-теоретичний альманах Грані, 2020. 23(4), 20-27. DOI: https://doi.org/10.15421/172037
Комарова, К. В., Ковальчук, Н. В. Соціальна відповідальність як складова стратегії розвитку на підприємствах України // Науково-виробничий журнал. Інноваційна економіка. 2016. № 5-6 (63). С. 25-30.
Прингл Х., Томпсон М. Энергия торговой марки / перевод с англ.; под ред. И. В. Крылова. СПБ: Питер, 2001. 288 с.
Karl E. Henion II, Thomas C. Kinnear. Ecological marketing. American Marketing Association, Chicago: 1976. 168 p.
Bowen, H. R. (1953). Social responsibility of the businessman. New York: Harper & Row.
Friedman, M. (1970) “The Social Responsibility of Business Is to Increase its Profits” New York Times, September 13 Pp. 122-126.
Kotler, P. & Lee, N. (2004) Corporate Social Responsibility: Doing the Most Good for Your Company and Your Cause. Publisher: John Wiley & Sons.
Tilt, C. A. “Corporate social responsibility research: the importance of context” Int J Corporate Soc Responsibility 1, 2(2016). https://doi.org/10.1186/s40991-016-0003-7
Latapí Agudelo, M. A., Jóhannsdóttir, L. & Davídsdóttir, B. A “Literature review of the history and evolution of corporate social responsibility” Int J Corporate Soc Responsibility 4, 1 (2019). DOI: https://doi.org/10.1186/s40991-018-0039-y
Okhkrimenko, O. O. & Ivanova, T. V. (2015) Social responsibility. Tutorial. National technical University of Ukraine «Kiev Polytechnic Institute» [in Ukrainian]
Nikolenko, V. (2020) “The evolution of the main branding paradigms: from economic rationalism to social responsibility” Scientific and Theoretical Almanac Grani 23(4) pp. 20-27. DOI: https://doi.org/10.15421/172037 [in Ukrainian]
Komarova, K. V. & Kovalchuk, N. V. (2016) “Social Responsibility as an Integral Part of Strategy for the Development of Business at Ukraine Enterprises” Scientific and production journal. Innovative economy 5-6 (63). P. 25-30 [in Ukrainian]
Pringle, H., & Thompson, M. (2001) Brand Spirit. St. Petersburg: Piter [in Russian]
Karl E. Henion II& Thomas C. Kinnear. (1976) Ecological marketing. Chicago: American Marketing Association